Стратегії переживання стресу

 Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" - Київська філія

Копінг-стратегії при переживанні стресу

Сучасне життя неможливо уявити без стресу. Заведено визначати стрес (напруга, тиск) як неспецифічну реакцію організму у відповідь на дуже сильний подразник, який проявляється психологічно, фізично, емоційно. Більшість енергії та ресурсів організму в умовах сильного зовнішнього подразника йде на боротьбу зі стресом з метою виживання організму.

Якщо подивитися на живу природу, то косуля, яка рятується від вовка, витрачає купу зусиль, щоб вижити, при цьому в період втечі пришвидшується її серцебиття, дихання, її нервова система сигналізує про небезпеку, наднирники викидають в кров адреналін, що дозволяє організму врятуватися. І коли вдається врятуватися, вона стишується, її сили мають відновитися, втрачена енергія має поповнитися. І це закономірно для всіх живих організмів.

А що робити коли стрес є хронічним? Як вижити не тільки фізично, але й психологічно, коли загроза є умовою нашого буття? Цікавою властивістю нашої психіки є адаптивність — здатність прилаштуватися до змінних умов нашого життя, регулювати думки, поведінку у відповідь на зовнішні зміни, аби бути ефективними.

Ми всі спочатку виснажувалися від відключень світла, зв'язку, а згодом навчилися долати ці труднощі, витрачаючи все менше душевних ресурсів.

Ричард Лазарус — американський психолог, спеціаліст в області психології особистості та емоцій, виділив низку копінг-стратегій для подолання стресу.

Копінг-стратегії — це моделі мислення та поведінки, спрямовані на подолання життєвих труднощів. Мета копінгу — це баланс між витраченими ресурсами та життєвими, можливість його зберігати, не виснажуватись.

І так виходить, коли є зовнішній стрес, який в зоні нашого контролю, то це проблемно-орієнтовні дії, тобто скеровуємо енергію на розв'язання проблеми. А бувають ті, які не в зоні нашого впливу, але викликають сильні емоції, то це внутрішньо орієнтований копінг, тобто дії, скеровані на стабілізацію емоційного стану.

Копінг-стратегії відрізняються від психологічних захистів (наприклад, витіснення, проєкція, регресія та ін.) тим, що вони більш усвідомлені.

Серед основних копінг-стратегій Р. Лазарус виділяє наступні:

• Конфронтація. Це активні дії, скеровані на зміну зовнішньої ситуації. Передбачає активну позицію, певний ступінь готовності до ризику, конфліктності.

• Розв'язання проблеми. Визнання своєї ролі в проблемі та побудова плану щодо її вирішення.

• Уникнення. Дії для швидкого зниження емоційного стресу шляхом уникнення, втечі, або ігнорування проблеми.

• Прийняття відповідальності. Прийняття відповідальності щодо ситуації та далі — пошук розв'язання проблеми.

• Пошук соціальної підтримки. Це зазвичай пошук емоційної підтримки, пошук співчуття, порад з боку інших, бажання розділити проблему з іншими.

• Дистанціювання. Це когнітивні зусилля, скеровані на відокремлення себе від ситуації, спроба зменшити її значущість через перемикання уваги, зменшення її значущості.

• Позитивна переоцінка. «Що не робиться, все на краще.». Фокус на позитиві, на особистісному зростанні. Зазвичай характерно для людей, близьких до релігії.

• Самоконтроль. Зусилля, скеровані на регулювання своїх емоцій і дій іноді коли емоції надто сильні, то пригнічення їх, емоційне відсторонення.

Р. Лазарус пропонує когнітивну модель стресу, яка має вигляд когнітивного принципу КПТ, а саме — важливу роль грає не сама ситуація, а значення, яке ми надаємо цій ситуації. Наша психіка створює реальність і у кожного вона своя.

Дистрес (негативний, виснажливий стрес) виникає тоді, коли людина оцінює свої зовнішні та внутрішні ресурси меншими за сам стрес, коли немає сил побороти його. І дійсно, коли обставини непоборні, то час звернутися на внутрішню сцену і почати працювати зі своїми думками та емоціями, зберігаючи свій внутрішній світ.

Авторка статті: психолог, дорослий та дитячий акредитований КПТ-терапевт Тетяна Василенко.