Токсичний позитивізм: чому "все буде добре" не завжди допомагає?

 Інкурсія

Токсичний позитивізм: чому "все буде добре" не завжди допомагає?

У сучасній культурі, де популяризуються фрази "мисли позитивно" та "все буде добре", часто нехтують тим, що насправді кожна емоція має своє місце, час і сенс. Звісно, оптимізм — важлива складова нашого життя, але коли позитив стає єдиною дозволеною реакцією на труднощі, це може завдати більше шкоди, ніж користі.

 Причини токсичного позитивізму

 Культурний аспект та виховання

У багатьох соціумах вважається, що слід бути "щасливим", а негативні емоції викликають дискомфорт. З дитинства деякі люди навчаються бути "зручними", уникаючи проявляти негатив, щоб бути "комфортними" для інших. У дорослому віці вони схильні придушувати власні почуття й очікувати того ж від інших. Це викликає тривогу при зіткненні з чужими негативними емоціями та бажання швидко "виправити" ситуацію.

 Незнання власних емоцій, низький емоційний інтелект

Люди, які не вміють розпізнавати та називати свої почуття, часто обирають стратегію безперервного позитиву. Постійні поради "мислити позитивно" можуть свідчити про нездатність прийняти власні почуття смутку чи тривоги. Люди з низьким рівнем емоційного інтелекту часто не вміють розпізнавати, розуміти або ефективно управляти як своїми емоціями, так і розуміти емоції інших, тому вони схильні уникати негативних почуттів і заміщати їх примусовим позитивом.

 Захисні механізми психіки

Постійний позитив часто стає способом витіснення глибоких емоцій. Замість визнання втрати чи невдачі людина говорить: "Все буде добре!", маскуючи біль. Уникання негативних почуттів може призвести до емоційної порожнечі, коли людина втрачає здатність відчувати як негатив, так і радість.

 Чому позитивізм часом може шкодити?

 Емоційне заморожування травми

Коли травматичні переживання або горе не отримують достатньо уваги і не проходять природні етапи проживання, виникає феномен емоційного "заморожування". Людина, яка уникає болючих почуттів через нав'язливий позитивізм, може застрягти на певному етапі травматичного стресу. Це блокує процес природного зцілення та адаптації, що в довготривалій перспективі може спричинити внутрішню напругу, емоційне виснаження.

 Емоційна депривація

Постійне уникання негативних емоцій може спричинити відчуття емоційної порожнечі або депривації. Людина може перестати відчувати як негативні, так і позитивні почуття, втрачаючи здатність до емоційного зв'язку з іншими.

 Психосоматичні розлади

Постійне придушення смутку, гніву чи страху може призвести до психосоматичних розладів. Коли емоції не знаходять виходу, тіло починає реагувати через фізичні симптоми.

 Як навчитися приймати власні та чужі негативні емоції

 Дозвольте собі відчувати

Прийміть той факт, що умовно негативні емоції (смуток, гнів, тривога тощо) - це нормальна реакція на втрату, травматичні події чи стрес. Дозволяйте собі плакати, злитися без осуду та самокритики.

 Не намагайтеся "виправити" чужі емоції

Якщо хтось поруч переживає важкі моменти, не намагайтеся негайно їх розрадити. Замість того, щоб казати "Не плач" чи "Все буде добре", краще вислухайте і підтримайте. Скажіть людині: "Мені дуже шкода, що ти це переживаєш. Я поруч." Це надасть безпечний простір для вираження почуттів без тиску на недоречний позитив.

 Робіть паузу для усвідомлення емоцій

Часто ми намагаємося відразу втікати від негативних відчуттів, заглушаючи їх роботою, розвагами чи іншими активностями. Спробуйте робити паузу, щоб відчути і зрозуміти, що відбувається всередині. Візьміть кілька хвилин на медитацію або спокійне дихання. Це допоможе зосередитися на своєму стані й зрозуміти, що ви відчуваєте.

 Звертайтеся за підтримкою

Якщо емоції стають занадто інтенсивними, не соромтеся звертатися за допомогою до друзів, родини або психолога. Важливо знати, що ви не самі у своїх переживаннях.

Помічайте, коли вам важко та шукайте емоційну підтримку, не ховаючись за фальшивим позитивом.

Ми проходимо через важкі часи і маємо право відчувати неприємні, болючі емоції. Важливо знати, як екологічно виражати свої почуття, приймати власні прояви та, за можливості, прояви інших людей, ставитися з любов'ю та турботою до себе та своїх близьких.

Сили нам 

 Психологиня Анна Паливода