Задля подумати. Говоріть. Говоріть про те, що вас турбує.

 Інститут психології та системної терапії Ресурс MIGIS

Говоріть. Говоріть про те, що вас турбує. Немає гарантій, що вас почують. Що вас зрозуміють, що щось зміниться, якщо ви відкриєте рота і проговорите свій біль словами. Але пробувати варто тому, що нічого, крім спроб, у нас і немає. Так серйозно. Біль залишиться, а шанс щось змінити піде. Через страх відкритися і втратити іншого, відбувається регулярна, методична втрата себе.

Говоріть один одному про те, чого бажаєте. Як би це не було безглуздо, смішно, безглуздо, невчасно, недоречно. Говоріть про те, що любите. Або про те, що прийшла огида і байдужість на місце ніжності та радості. Що ж сталося? Згадуйте. Діставайте образи, які цеглинками збудували стіну нерозуміння.

Проривайтеся назустріч один одному крізь сором і сором. Ідіть, сидіть, лежите. Та як завгодно, тільки говоріть один з одним щиро. Говоріть на кухні, говоріть по телефону, говоріть листами чи танцем, тільки не мовчіть один з одним про важливе. Про те, що турбує. Про те, що доводиться стримувати та утрамбовувати, щоб зберегти «обличчя». Або маску пристойності.

Говоріть чесно. Про те, що втомилися. Про те, що хочете. І про те, що не хочете жодного разу. Говоріть про те, що ревнуєте. Про те, що боїтеся. Про те, що здається зараз марно починати розмову. Саме тоді й почніть. Щохвилини час іде. Щогодини витікає разом із шансом здобути близькість з іншим і зберегти свою цілісність, визнаючи свої почуття та думки. Дозволяючи своїм потребам заговорити, ми дозволяємо любити. Собі і себе.

Марія Мошковська