Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" - Київська філія
Розлад дефіциту уваги і гіперактивності (РДУГ) у жінок
Розлад дефіциту уваги і гіперактивності (РДУГ) є одним з найпоширеніших розладів нейророзвитку, що проявляється виконавчою дисфункцією, симптомами неуважності, гіперактивності та імпульсивності, емоційною дисрегуляцією, які є надмірними та відображаються у різних сферах життя людини. Попередні оцінки поширеності РДУГ в популяції становили близько 5-10% у дітей та 3% у дорослих, однак, нові дані свідчать про можливу недооцінку поширеності РДУГ у жінок, оскільки симптоми часто маскуються або проявляються невідповідно до стереотипних уявлень про цей розлад. Як наслідок, багато жінок не отримують належної допомоги, що часто призводить до значного погіршення якості життя. Некомпенсований РДУГ може спричиняти труднощі у повсякденній діяльності, проблеми на роботі, у стосунках, негативно впливати на самооцінку та призводити до підвищення ризику виникнення коморбідних розладів (наприклад, таких як депресія, тривожні розлади, розлади харчової поведінки, сну, хронічний біль тощо).
Згідно з дослідженнями, середній вік постановки діагнозу РДУГ у жінок – 30-40 років. Однією з причин пізньої діагностики є більш помітні симптоми гіперактивності та імпульсивності у хлопчиків, що зазвичай привертають увагу батьків та вчителів. Натомість у дівчаток переважають симптоми неуважності, а симптоми гіперактивності та імпульсивності можуть проявлятися не так очевидно, як у хлопчиків. Наприклад, гіперактивність у жінок може виглядати як внутрішній неспокій і відчуття хвилювання, стрімкість думок, балакучість, постійна нудьга. Внаслідок гендерних стереотипів, перепади настрою та імпульсивність у жінок з РДУГ часто можуть хибно сприйматися оточуючими як риси характеру, а симптоми неуважності списуватися на «жіночу мрійливість» чи «дівочу пам’ять».
Серед жінок з РДУГ дуже поширеним є так зване маскування – приховування симптомів та відмінностей в поведінці з метою відповідності соціальним очікуванням та гендерним стереотипам. Наприклад, люди з РДУГ досить часто мають побутові труднощі внаслідок виконавчої дисфункції – їм може бути складно планувати та організовувати побутові справи, дотримуватися рутини тощо. Жінки з цим розладом часто отримують від суспільства ярлик «лінивої», «безвідповідальної», адже можуть не вписуватися в традиційне уявлення про «жінку-берегиню домашнього вогнища». Причиною маскування є стигматизація жінок з РДУГ, що призводить до намагання відповідати «ідеалам жіночності», бути такою як всі, не виглядати дивною чи «неправильною» жінкою.
Надмірні зусилля, що витрачаються на маскування, призводять до відчуття постійної втоми та виснаження. Невідповідність соціальним вимогам негативно впливає на самооцінку та призводить до самозвинувачення й розчарування, що посилює ймовірність виникнення супутніх розладів. Попри те, що серед жінок поширеною є гіподіагностика РДУГ, у них частіше діагностують депресію та тривожні розлади.
Хоча багато жінок доволі успішно компенсують симптоми РДУГ завдяки маскуванню, механізми пристосування можуть давати збій під час складних життєвих періодів та змін, наприклад таких як народження дитини, переїзд, зміна роботи. Згідно з дослідженнями, жінки з РДУГ частіше, ніж чоловіки, мають хронічний біль та безсоння, частіше страждають від залежностей – і це може бути проявом нездорових моделей пристосування. Наприклад, хронічний головний біль напруги може бути наслідком намагання працювати так, як це роблять люди без РДУГ.
Рання діагностика та доступ до кваліфікованої допомоги жінкам з РДУГ може значно покращити їх академічну та професійну успішність, запобігти розвитку коморбідних психічних розладів та проблем зі здоров’ям, збільшити тривалість та покращити якість життя загалом. Підвищення обізнаності та розвиток толерантності суспільства до нейровідмінностей, зменшення стигматизації людей з РДУГ, інформування про жіночі прояви РДУГ – всі ці заходи можуть суттєво знизити маскування серед жінок і відповідно запобігти розвитку негативних наслідків, пов’язаних з ним.
Використана література:
Автор статті: практичний психолог Тетяна Чикомасова.
Немає коментарів:
Дописати коментар