Ігрова залежність

 Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї"

ІГРОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ (Розлад азартної поведінки)

Ігрова залежність – хронічний, прогресуючий, руйнівний розлад.

0,5% - 1% дорослого населення страждають на цей розлад у важкій формі;

4-5% мають ігрову залежність;

кожна 6-та дитина чи підліток має певну форму залежності (за даними досліджень ВООЗ);

лише 10% осіб із ігровою залежністю звертаються за допомогою;

від 13 до 40% патологічних гравців роблять спроби самогубства;

у 32-70% є суїцидальні думки.

Цей розлад може мати руйнівний вплив на фінансове становище, сімейні стосунки, роботу, навчання та загалом вести до негативних наслідків. У міру наростання ігрової залежності часто поглиблюються почуття сорому, вини та депресії.

Азартні ігри можуть бути шляхом, аби уникнути, ухилитися від незручних чи болісних почуттів на короткий час, однак у довготерміновій перспективі це тільки загострює проблему.

СУЧАСНЕ НАУКОВЕ РОЗУМІННЯ

На розвиток цього розладу, як кажуть наукові дослідження, впливають такі фактори:

Генетична схильність та темперамент. Дослідження демонструють, що патологічні гравці та споживачі наркотичних речовин мають схожу генетичну схильність до імпульсивності та прагнення до пошуку вражень. Так само, як залежні від психоактивних речовин потребують сильніших доз, патологічні гравці потребують щоразу більш ризикованих дій. Так само, як споживачі наркотичних речовин відчувають симптоми відміни, коли їх позбавляють хімічної речовини, так і азартні гравці страждають від позбавлення гострих відчуттів, яких вони очікують.

Вплив сім'ї та середовища загалом. Якщо у членів сім'ї є чи була проблеми з азартними іграми чи іншими формами залежностей, шанси, що вони з'являться у гравця, теж є вищими. Також якщо людина жила в середовищі, де зазнавала різного роду скривдження, втеча в «інший світ» могла допомагати справлятися з цим досвідом.

Нейробілогія – «гіперзбудження» центрів приємності та порушення виконавчих функцій лобної кори (частина мозку, яка відповідає за раціональну оцінку та контроль).

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПРОТОКОЛІВ

Сучасні наукові протоколи рекомендують терапевтичні втручання:

Когнітивно-поведінкову терапію (60-90% ефективності). Терапія може відбуватись у груповому або індивідуальному форматах.

У деяких випадках можуть бути корисними медикаментозні втручання.

Участь у групах, відвідування індивідуальних КПТ-сесій, виконання вправ та домашніх завдань дають можливість утримуватися від азартних ігор та показали найкращий результат.

Якщо особа має фактори ризику компульсивної (нав’язливої) пристрасті до азартних ігор, варто подбати про те, щоб уникати

азартних ігор у будь-якій формі,

людей, які грають в азартні ігри,

місць, де вони відбуваються.

Звертатися до фахівців рекомендовано при перших ознаках проблеми та для запобігання погіршення стану пристрасті до азартних ігор.