Що таке дисоціація

 Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" - Київська філія

Дисоціація — це психічний стан, при якому відбувається розрив між думками, спогадами, відчуттям власного “я” або особистою історією. Це може включати в себе амнезію, відчуження від власного тіла або відчуття нереальності навколишнього світу. Під час дисоціації мислення, емоції чи поведінка можуть діяти відокремлено та знаходитися поза свідомим контролем і поза процесами пам’яті. Є багато життєвих подій, які можуть бути пов’язані з дисоціацією, як-от психологічна травма, вживання психоактивних речовин, травми голови та/або переживання інтенсивних емоцій, наприклад непереборний страх чи гнів, коли відбувається щось надзвичайно стресове. Дисоціація також може виникнути у зв’язку з рядом психічних захворювань.

Який зв'язок між травмою та дисоціацією?

Дисоціація може виникнути у відповідь на травматичні події та/або у відповідь на тривалий вплив травми та може впливати на пам'ять, почуття ідентичності, спосіб як світ сприймається та зв’язок із фізичним тілом Дисоціація функціонує як механізм подолання, розроблений організмом для управління та захисту від непереборних емоцій і страждань. Це може бути цілком природною реакцією на травматичний досвід і може бути корисним як спосіб впоратися, однак дисоціація може стати проблемою, якщо вона трапляється часто та/або інтенсивно в життєвих ситуаціях, коли це марно, спричиняючи страждання та негативно впливаючи на життя людини. Отже, дисоціація існує в континуумі від нормального до дисфункціонального. На одному кінці континууму це нешкідливий стан, який трапляється з більшістю людей, а з іншого боку, дисоціація може бути механізмом подолання у відповідь на травматичний досвід.

Приклади дисоціації: водіння на автопілоті — коли людина їде на роботу дуже знайомим маршрутом, свідомість людини може бути повністю поглинена роздумами про щось минуле або плануванням справ на майбутнє (водіння є прикладом автоматичної обробки); дитяча гра у фантазії — деякі діти можуть бути настільки захоплені грою у фантазії, що відчувають дисоціацію. Все, що вони уявляють, здається їм цілком реальним; втрата пам’яті — неможливість згадати конкретну травматичну подію є формою дисоціації, яка допомагає захистити людину від непереборної тривоги; надзвичайне емоційне заціпеніння — відсутність емоцій на рівні інтенсивності, пропорційному подіям, що відбуваються. Людина відчуває емоційне заціпеніння, тоді як інші можуть відчувати інтенсивні емоції у відповідь на ту ж саму ситуацію; флешбеки — відчуття емоцій і думок минулого, моменту так, ніби вони відбуваються прямо зараз, навіть якщо подія сталася місяцями або роками раніше; втрата часу — коли людина настільки поглинена діяльністю, що її сприйняття часу спотворюється, вона відчуває легку форму дисоціації; емоційне перенапруження — у моменти надзвичайного емоційного стресу людина може тимчасово «закритися», відчуваючи себе відірваною від ситуації та своїх емоцій.

Поширені ознаки та симптоми. Провали в пам’яті. Періоди, коли ви не можете нічого згадати, схожі на “відключення”. Спотворена реальність. Відчуття, що ваша реальність розмита або змінена. Емоційна відстороненість або відірваність від власних емоцій. Переживання моментів, коли здається, що ви втрачаєте зв’язок з поточними подіями, подібно до того, як ви мрієте. Оніміння. Відчуття заціпеніння або віддаленості як від себе, так і від оточення. Вибіркова втрата пам’яті. Забування конкретних подій, людей, фрагментів інформації або певних періодів часу. Нереальне сприйняття світу. Змінене відчуття часу і місця. Травматичні спогади.

Дисоціація є захисним механізмом, який може допомогти людині впоратися з емоційним стресом, але в той самий час, надмірна дисоціація може бути деструктивною і призводити до проблем у функціонуванні усього організму.

Тригери та дисоціація.

Іноді людина може не усвідомлювати, що дисоціація пов’язана з травматичним досвідом з її минулого. Тригери дисоціації можуть не становити загрози для інших людей, однак з певних причин вони можуть активувати негативні почуття та/або спогади у людей, які пережили травму. Ці почуття та/або спогади можуть викликати дисоціацію, оскільки людина автоматично реагує, щоб захистити себе. Розуміння особистих тригерів дисоціації може значно допомогти людині та її близьким зрозуміти причини, чому вони дисоціюють і як керувати тригерами в майбутньому.

Що можна зробити, якщо відчуваєте дисоціацію?

Дискомфортні дисоціативні стани можуть бути заплутаними та часто їх важко описати. Іноді буває важко зрозуміти, що відбувається і тому пошук підтримки є дуже важливим кроком. Якщо Ви вважаєте, що дисоціація негативно впливає на ваше життя, важливо знайти людину, з якою вам буде комфортно спілкуватися, наприклад, член сім’ї, друг чи психолог. Деяким людям може бути легше звернутися за допомогою до психотерапевта, який може підтримати, допомогти знайти найкращі стратегії для управління та подолання дисоціативних станів.

Список джерел:

1. Онно Ван дер Харт. Привиди минулого: структурна дисоціація та терапія наслідків хронічної психологічної травми Україна. - 496 с.

2. Метью Талл, PhD. URL: https://www.verywellmind.com/dissociation-2797292

Автор статті: кандидат психологічних наук, акредитований КПТ-терапевт Інна Заіка.