Знаєте, що найстрашніше зараз в полі психологічного бою?
Моя думка - то РОЗЧАРУВАННЯ. Бо після нього, деякий час (а зараз час - то зброя!)
- нам важливо - НІЧОГО
- нам хочеться - НІЧОГО
- ми готові вірити в НІКОГО...
Ви ж знаєте, як виростити того звіра?
Зерно Розчарування - в Зачаруванні.
В щасливім заспокоєнні, в виключених мізках.
Без фактчекінгу, тобто без перевірки фактів.
О - все класно! О - він/вона найкращі! О - можна повертати, бо вже все там спокійно! Ми переможемо швидко! Ми повернемо відразу! Ми перечекаємо окупантів спокійно. ці фрази ви можете продовжити і самі...
Через деякий час прийде час знімати Ідолів з постаменту. Розчарування, то болісний процес. В мирний час я перша просила вас йти туди. Бо - ПІСЛЯ - чіткіше видно. А зараз - не час.
Ні, мої любі. Ніхто не досконалий.
Ніхто не НАЗАВЖДИ найкращий, а так, на трохи часу.
Перемога за нами (я вірю в то, і знаю то), але це важкий маятник - і буде так деякий час.
Війна не скінчилась. Всюди - небезпечно.
Жити - треба.
Але обережність, на фізичному і ментальному рівнях - важлива.
Бо скоро новини будуть наповнені жахливим: підірвались на залишеній окупантами... знову зруйновано... Закінчив самогубством...
Розчарування забирає майбутнє. Сили. Віру.
На деякий час. Але, як сказано вище - зараз час - то зброя.
Прошу вас, на деякий час - факти зараз - важливіші за спокій.
Ми - переможемо. Але, ціна ще не повна. Ще буде тривати. І для нас важливо дожити до другого фронту - коли бізнес почне відновлення країни, коли зведуть нові сучасні і красиві міста.
Тому - тримаймо стрій!
Бережіть себе!
Це - марафон, а не спрінт.
Немає коментарів:
Дописати коментар