Дитина плутає звуки чи переставляє склади

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Ви коли-небудь замислювалися, наскільки складно вимовити звичайне слово «КІТ»? Для нас це секунда, а для мозку дитини - ціла спецоперація!

Щоб ми заговорили, мозок має миттєво «диригувати» м’язами рота. Ця здатність називається артикуляційний праксис.

Уявіть, що вимова слова - це складний кулінарний рецепт:

1. Задум: ви точно знаєте, що хочете приготувати (слово «Кіт»).

2. План (праксис): мозок пише інструкцію: «Корінь язика вгору (К), рот ширше (І), кінчик язика до зубів (Т)».

3. Виконання: м’язи мають блискавично виконати ці команди.

Що йде не так, коли праксис порушений?

Уявіть, що кухарі (губи та язик) отримали рецепт, де сторінки переплутані або залиті кавою. Тоді дитина:

Каже «Тік» замість «Кіт» (плутає послідовність).

Замінює складні звуки на простіші (спрощує «меню»).

Довго мовчить, намагаючись «впіймати» потрібну позу ротом (пошук артикуляції).

Проблема може мати два боки:

Відчуття (аферентний праксис): дитина ніби «не відчуває» свій рот. Мозок не розуміє, де зараз язик — угорі чи внизу.

Перемикання (еферентний праксис): дитина каже «А» і «У» окремо, але не може з’єднати їх у «АУ». Мозок «застряє» на першій команді.

Важливо пам’ятати: дитина не вередує. Її мозок щоразу ніби заново вчиться керувати складним «пультом управління». Це потребує терпіння, підтримки та правильних вправ з фахівцем.

(с) Світлана Застука @svitlanazastuka - логопед, нейропсихолог.