Заїкання

 Комунальна установа "Інклюзивно-ресурсний центр" Конотопської міської ради

 

Tanya Blonova ·

ЗАЇКАННЯ: ПРИРОДА ТА КОРЕКЦІЯ

Заїкання - це розлад мовлення, що характеризується порушенням його плавності, ритму та темпу. Воно виникає внаслідок порушення координації м’язів мовленнєвого апарату, часто пов’язане з неврологічними та/або психологічними чинниками та може істотно впливати на комунікацію, емоційний стан і якість життя дитини.

Основні прояви заїкання:

· повторення звуків, складів або слів;

· протягування звуків;

· паузи (блоки) - раптові зупинки перед або всередині слова чи речення;

· супутні рухи (мимовільні скорочення м’язів обличчя, нервові тики, стискання кулаків);

· підвищене м’язове напруження під час мовлення;

· тривожність, страх мовлення або уникання спілкування.

Причини заїкання можуть бути вродженими та набутими.

До вроджених чинників належать: генетична схильність; гіпоксія плода, інфекційні процеси та інші патології внутрішньоутробного розвитку; індивідуальні особливості нервової системи (підвищена збудливість, емоційна лабільність); родові травми або ускладнення під час пологів.

До набутих причин заїкання належать: психологічні травми (сильний стрес, страх, втрата близьких, дефіцит уваги з боку дорослих, пережиті аварії тощо); фізичні травми (від легких ударів до струсів головного мозку); деякі захворювання (менінгіт, енцефаліт тощо); порушення розвитку або функціонування головного мозку в ранньому дитячому віці.

Корекція заїкання має бути комплексною та здійснюватися за участі кількох фахівців.

 Заняття з логопедом. Логопед проводить індивідуальні або групові заняття, спрямовані на формування навичок плавного мовлення; розвиток правильного мовленнєвого дихання; зниження мовленнєвого напруження; автоматизацію правильного мовлення у повсякденному спілкуванні.

 Заняття з психологом. Психологічна допомога спрямована на зменшення тривожності та страху мовлення; формування впевненості в собі; розвиток навичок емоційної саморегуляції.

 За невротичної форми заїкання логопед або лікар може рекомендувати курс масажу (загального, логопедичного або релаксаційного), що сприяє зниженню м’язового напруження. Особливо ефективним він є для дітей дошкільного віку.

 За потреби, після консультації з лікарем-неврологом, може призначатися медикаментозне лікування. Медикаментозна терапія застосовується як допоміжний метод і не замінює логопедичну та психологічну корекцію.

Термінологічне уточнення

Логоневроз - це застарілий медичний термін, який раніше використовувався переважно в неврології та психіатрії. У сучасній практиці його не рекомендують застосовувати в офіційних документах, особливо освітніх і медико-педагогічних.

Нині використовуються такі терміни: заїкання; розлад плавності мовлення; порушення темпо-ритмічної сторони мовлення.

У Міжнародній класифікації хвороб МКХ-11 застосовується формулювання: «Розлад плавності мовлення, що починається в дитячому віці (заїкання)».

— з Лєною Волковою.