Як працює наш мозок

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Тактильна система є одним із найважливіших видів відчуттів. Вона починає розвиватися на ранніх стадіях вагітності та стає досить активною у малюка задовго до його народження.

Як і інші сенсорні системи, що відіграють важливу роль у сенсорній інтеграції, тактильна система виконує свою роботу непомітно для нас. Водночас, вона настільки значуща, що завдяки їй ми опановуємо різні навички та почуваємося комфортно і спокійно в багатьох ситуаціях. Немовлята багато дізнаються про світ завдяки тактильним відчуттям.

У період раннього розвитку, коли діти тягнуть до рота все, що потрапляє їм у руки, вони вчаться розрізняти форму, розмір і текстуру предмета, спираючись на цей вид чутливості. Так вони вперше роблять відмінності між круглим і квадратним, великим і маленьким, шорстким і гладким тощо.

Якщо тактильна система не працює максимально ефективно, тобто вона не дає чіткої та послідовної інформації про ті чи інші властивості предмета, то розпізнати цю різницю між предметами візуально або заучуючи її може бути набагато складніше. Руки, стопи та рот є найчутливішими зонами нашого тіла, тому що на їхній поверхні розташовується найбільша кількість клітин, які розпізнають дотики та реагують на них. Ми покладаємося на сенсорну інформацію від нашої тактильної системи, що допомагає нам опановувати багато навичок.

Уявіть, як важко виконувати певні дії в рукавичках. Ваші м'язи рук продовжують діяти так само, як і раніше, але "зворотний зв'язок" від вашої тактильної системи обмежений.

Згадайте всі непрості завдання, які виконуються на дотик без контролю зором протягом дня: наприклад, пошук монети на дні кишені, застібання ґудзика на спині, розкушування насінини та виймання зернятка язиком. День за днем ми покладаємося на тактильну систему під час виконання щоденних справ, навіть не замислюючись про це.

Наскільки успішно ви б усе це робили, якби ваша тактильна система не допомагала б вам у цьому Як довго б ви виконували ці справи, якби вам доводилося зупинятися перед кожною дією і дивитися на руки або обмірковувати будь-який свій рух

Саме це відбувається з багатьма дітьми, яким складно покладатися на свої тактильні відчуття. Уявіть, наскільки засмученими та збитими з пантелику вони можуть почуватися.