Ваше тіло може пам’ятати те, про що ви вже не думаєте

 Психологічний центр "Перетворення"

Ваше тіло може пам’ятати те, про що ви вже не думаєте

Буває, що начебто все добре.

Небезпека минула.

Ви продовжуєте жити, працювати, спілкуватися.

Але тіло ніби не отримало цього повідомлення.

Плечі постійно напружені.

Щелепи стиснуті.

Дихання поверхневе.

Важко розслабитися навіть у спокійній обстановці.

Тривога виникає наче без причини.

Чому так відбувається?

Бессел ван дер Колк у книзі «Тіло веде лік» багато уваги приділяє тому, як травматичний досвід може впливати на нервову систему та тілесні реакції.

Травма — це не просто те, що з нами сталося.

Важливо й те, що після цього продовжує відбуватися всередині нас.

Ми можемо вже не згадувати певні події щодня, але нервова система може залишатися насторожі.

Ми можемо розуміти головою: «Зараз усе нормально», але тіло все одно реагуватиме напругою, завмиранням або тривогою.

Тому іноді недостатньо просто сказати собі: «Заспокойся, все добре».

Спочатку потрібно знову навчитися помічати, що відбувається з тілом, емоціями та відчуттям безпеки.

Зцілення не завжди починається з того, щоб забути минуле.

Іноді воно починається з дуже простого:

помітити своє дихання.

відчути напругу в плечах.

зрозуміти, чого хочеться тілу.

дозволити собі зупинитися.

Поступово нервова система може отримувати новий досвід:

«Зараз я в безпеці.

Мені не потрібно постійно бути напоготові».

Тіло не ворог, якого потрібно змусити замовкнути.

Іноді його реакції — це спосіб захистити нас.

Питання лише в тому, чи потрібен цей захист нам зараз.

Якщо ви помічаєте постійну напругу, тривогу, проблеми зі сном або відчуття, що навіть у спокої вам важко розслабитися, варто не лише змушувати себе «заспокоїтися», а спробувати зрозуміти, що відбувається з вами насправді.

Психотерапія може допомогти відновити контакт із собою, своїм тілом і власним відчуттям безпеки.

Допомогти вивільнити, а згодом інтегрувати травматичні спогади

 КУ "Херсонський інклюзивно-ресурсний центр № 1" Херсонської міської ради

 

Наталія Міщанін ·

Травма не завжди живе у спогадах. Часто вона живе в тілі.

Після сильного стресу чи травматичної події дитячий організм мобілізується для захисту: завмирає, напружується, накопичує енергію “бий або тікай”. І якщо ця енергія не знаходить виходу, вона може проявлятися як:

• тривожність і страхи
• агресія або раптові спалахи гніву
• тілесна напруга
• труднощі зі сном
• замкнутість або “емоційне оніміння”

Часто дорослі намагаються допомогти словами: "Не бійся", "Заспокойся", "Все добре". Але дитяча нервова система спершу потребує не пояснення, а досвіду безпеки через тіло. Саме тому важливо:

 дозволяти дитині тремтіти після сильного хвилювання
 давати рух і фізичне вивільнення напруги
 створювати “кокон безпеки” через обійми, ковдру, межі
 допомагати проживати страх і гнів через гру, малюнок, образи
 самим залишатися опорою та регулювати власний стан

Коли дорослий поруч спокійний і приймаючий, дитяча нервова система отримує сигнал: “Небезпека минула. Тепер можна відпустити.” І саме так починається справжнє відновлення.

Бережімо дітей не лише від зовнішніх загроз, а й допомагаймо їхньому тілу завершувати те, що колись довелося зупинити.

Візуал згенеровано за допомогою ШІ.

Допомогти зробити перші кроки до вашого відновлення або відновлення вашого близького

 ЯРМІЗ Центр реадаптації та реабілітації

Внутрішні опори – це те, що тримає нас, коли зовнішній світ стає непередбачуваним. У часи війни чи кризи вони замінюють ґрунт під ногами: дають відчуття, що попри хаос ми можемо зберігати рівновагу.

Спробуйте обміркувати кілька запитань до себе, які допоможуть визначити власні опори:

Що для мене важливо? Які в мене цінності?

Які я маю сильні сторони?

Які заняття приносять мені радість і задоволення? Що я вмію?

Як я вмію керувати своїми емоціями й реакціями на ситуації?

Про внутрішні опори зокрема йдеться у нашому проєкті «Інклюзивне суспільство в Україні. Довідник практичних рекомендацій».

Довідник складається з двох книг, в яких йдеться про шлях людей із травмами й інвалідністю та їхніх рідних. А також, звісно, містить поради психолога та корисну інформацію від юристів.

Книги містять також освітні та мотивуючі відеоролики – ілюстрації до порад, адже більшість розділів прописані експертами, які пройшли свій власний шлях реабілітації.

Ознайомитись або завантажити довідник можна за посиланням

https://drive.google.com/.../1hIvuN969KGUwgvv0UYFpkOA55v1...

Ролики є тут https://youtube.com/@yarmizcenter449

Цей «Довідник практичних рекомендацій» може допомогти зробити перші кроки до вашого відновлення або відновлення вашого близького максимально успішними та комфортними, дасть відповіді на запитання, які виникають в людей, що отримали поранення внаслідок війни та їхніх родин.

Підтримати людину з невидимою травмою

 

Джерело

Травми, що передаються у "спадок" на рівні великих спільнот

 Центр психічного здоров'я та реабілітації "Лісова поляна" МОЗ України 

5 українських прикладів трансгенераційної травми, які варто знати, щоб розуміти себе.

Травма може передаватися не лише словами, а й через страхи, поведінку, навіть тіло.

Український народ і наша країна мають такі приклади і в наших силах сьогодні їх усвідомити, пропрацювати та не передати нащадкам.

«Травма не зникає сама. Її слід лікувати через тіло, а не лише через розум»

 «Травма не зникає сама. Її слід лікувати через тіло, а не лише через розум»

📖 За мотивами книги:

Оригінал: The Body Keeps the Score: Brain, Mind, and Body in the Healing of Trauma (2014)

Тіло веде рахунок: мозок, розум і тіло у зціленні травми

Бессел ван дер Колк (Bessel van der Kolk, Нідерланди – США, 1943–н.ч.) – доктор медицини, психіатр, дослідник травматичних розладів, засновник The Trauma Center у Бостоні. Він понад 40 років досліджує вплив травми на мозок, тіло і психіку, працюючи з жертвами насильства, військовими ветеранами, дітьми з ПТСР та пацієнтами психіатричних лікарень.

Травма – це не лише психологічна проблема, а глибокий фізіологічний процес, який змінює структуру мозку, роботу нервової системи та навіть імунітет.

Автор доводить, що класична психотерапія не завжди працює, бо травма «застрягає» у тілі. Для зцілення необхідно задіяти тілесні практики, нейрофізіологічні методи та роботу з мозком.

«Люди з травмою не просто пам’ятають свій біль – вони живуть у ньому, навіть не усвідомлюючи цього»

🔹

1. Тіло як архів травми

✔️ Після травми мозок переходить у хронічний режим "бій або втеча", через що страх і стрес стають постійними.

✔️ У людей із ПТСР лобова кора (зона логіки) вимикається, а амігдала (центр страху) залишається гіперактивною.

✔️ Тіло запам’ятовує травму: м’язова напруга, головні болі, проблеми з травленням або навіть аутоімунні захворювання можуть бути її наслідками.

🔹 Приклад: Ветеран війни може логічно розуміти, що війна закінчилася, але його тіло продовжує реагувати на звуки гучного гуркоту як на загрозу.

2. Чому класична психотерапія не завжди допомагає?

✔️ Люди з травмою часто не можуть висловити свій біль словами, тому розмовна терапія не працює.

✔️ Когнітивна терапія (раціоналізація) не може "відключити" тіло від постійної готовності до небезпеки.

🔹 Приклад: Дівчина, яка пережила сексуальне насильство, може не пам’ятати деталей події, але відчуватиме фізичний дискомфорт при дотику.

🔹 Пояснення методів лікування травми:

1️⃣ EMDR (Десенсибілізація/зменшення чутливості  та переосмислення/ трансформації травматичного досвіду за допомогою руха очей)

Як працює?

Ця методика полягає у тому, що під час розмови про травматичний досвід людина рухає очима за вказівкою терапевта (вліво-вправо, вгору-вниз) або стежить за ритмічними рухами (пальці, світло, звук). Це стимулює обидві півкулі мозку і допомагає "переробити" травматичні спогади так, щоб вони не викликали сильного стресу.

Як це допомагає?

Мозок ніби "переписує" негативний досвід у менш болісну форму. Людина більше не відчуває страху при згадці про подію.

🔹 Приклад:

Ветеран, який після війни щоночі бачив жахливі сни, після 10 сеансів EMDR перестав переживати ці флешбеки і почав краще спати.

2️⃣ Соматична терапія (Робота з тілом для зняття стресу)

Як працює?

Замість того, щоб лише говорити про травму, людина вчиться розслабляти тіло через дихання, рухи, усвідомленість. Це допомагає позбутися напруги, яку мозок утримує після шокових подій.

Як це допомагає?

Тіло "вчиться", що тепер немає загрози, і поступово перестає реагувати на тригери (наприклад, гучні звуки або спогади).

🔹 Приклад:

Жінка, яка пережила насильство, могла раптово завмирати або відчувати спазми в тілі, коли до неї хтось наближався. Після вправ із тілесної терапії вона навчилася розпізнавати ці реакції і контролювати їх.

3️⃣ Нейрофідбек (тренування мозку для контролю емоцій)

Як працює?

Людину підключають до апаратів, які відстежують її мозкову активність. Під час тренування вона дивиться на графіки або грає у спеціальні ігри, які допомагають контролювати рівень тривожності.

Як це допомагає?

Мозок поступово вчиться самостійно виходити з "режиму небезпеки" і перестає постійно реагувати тривогою.

🔹 Приклад:

Людина, яка після вибухів на фронті здригалася від різких звуків, після курсу нейрофідбеку змогла більше не реагувати панічно на подібні шуми.