Допомогти вивільнити, а згодом інтегрувати травматичні спогади

 КУ "Херсонський інклюзивно-ресурсний центр № 1" Херсонської міської ради

 

Наталія Міщанін ·

Травма не завжди живе у спогадах. Часто вона живе в тілі.

Після сильного стресу чи травматичної події дитячий організм мобілізується для захисту: завмирає, напружується, накопичує енергію “бий або тікай”. І якщо ця енергія не знаходить виходу, вона може проявлятися як:

• тривожність і страхи
• агресія або раптові спалахи гніву
• тілесна напруга
• труднощі зі сном
• замкнутість або “емоційне оніміння”

Часто дорослі намагаються допомогти словами: "Не бійся", "Заспокойся", "Все добре". Але дитяча нервова система спершу потребує не пояснення, а досвіду безпеки через тіло. Саме тому важливо:

 дозволяти дитині тремтіти після сильного хвилювання
 давати рух і фізичне вивільнення напруги
 створювати “кокон безпеки” через обійми, ковдру, межі
 допомагати проживати страх і гнів через гру, малюнок, образи
 самим залишатися опорою та регулювати власний стан

Коли дорослий поруч спокійний і приймаючий, дитяча нервова система отримує сигнал: “Небезпека минула. Тепер можна відпустити.” І саме так починається справжнє відновлення.

Бережімо дітей не лише від зовнішніх загроз, а й допомагаймо їхньому тілу завершувати те, що колись довелося зупинити.

Візуал згенеровано за допомогою ШІ.