Національна гаряча лінія для дітей та молоді
Домашнє насильство — це не лише фізична агресія. Домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність):
Дитина, яка стала свідком насильства між дорослими в родині, теж вважається постраждалою особою — навіть якщо їй не заподіяли фізичної шкоди.
Якщо дитина розповіла про насильство або ви самі помітили ознаки, алгоритм такий:
1. Не залишайте дитину саму, оцініть її стан, за потреби — забезпечте медичну допомогу.
2. За наявності загрози життю чи здоров'ю — телефонуйте 102.
3. Повідомте керівництво закладу та уповноважену особу за напрямом протидії насильству.
4. Розмовляючи з дитиною — залишайтеся спокійними, не залишайте її без реакції та підтримки.
Як говорити з дитиною, яка постраждала:
— почніть зі слів довіри: «Я тобі вірю»;
— покажіть співчуття: «Мені шкода, що так сталося»;
— зніміть провину: «Ти не винен/винна в тому, що відбулося»;
— підтримайте рішення розповісти: «Добре, що ти сказав/сказала мені»;
— разом подумайте, кому ще можна довіритися, і що робити далі.
Не варто читати нотації, вимагати «довести», обіцяти анонімність, якої не можете гарантувати, ставити оцінювальні запитання, проявляти роздратування чи недовіру.
Повний алгоритм реагування педагогічних працівників/працівниць, розроблений ГО «Ла Страда – Україна», доступний за посиланням:
116 111 або 0 800 500 225

Немає коментарів:
Дописати коментар