КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" Великописарівської селищної ради
Щоб зрозуміти поведінку дітей з ООП (особливими освітніми потребами), важливо дивитися трохи глибше, ніж просто на вчинки. Бо поведінка — це спосіб комунікації, сигнал про потреби чи емоції.
Ось кілька орієнтирів:
 1. Поведінка = повідомлення
 1. Поведінка = повідомлення
Дитина може не завжди мати можливість сказати словами, що їй важко, боляче, страшно чи цікаво. Тому замість слів з’являється:
- крик, плач 
- відмова від завдання 
- рухова активність 
- повторювані дії 
Це все способи «сказати» про свій стан.
 2. Важливо з’ясувати причину
 2. Важливо з’ясувати причину
Чому дитина поводиться саме так?
Причини можуть бути різні:
Причини можуть бути різні:
- сенсорні труднощі (шум, яскраве світло, дотик)
- втома або перевантаження
- потреба у підтримці чи увазі
- нерозуміння інструкції чи складність завдання
- емоційні переживання (страх, тривога, образа)
 3. Спостереження
 3. Спостереження
Корисно відповідати собі на три запитання (метод АВС):
- A (antecedent) – що відбувалося перед поведінкою?
- B (behavior) – що саме зробила дитина?
- C (consequence) – як ми відреагували і що отримала дитина після цього?
Це допомагає зрозуміти, що «провокує» і що «підкріплює» поведінку.
 4. Дивитися на сильні сторони
 4. Дивитися на сильні сторони
Часто поведінку помічають як «проблему», але важливо бачити, що дитина може й хоче робити.
Підтримка, похвала за маленькі досягнення й доброзичлива атмосфера допомагають змінювати поведінку природно.
Підтримка, похвала за маленькі досягнення й доброзичлива атмосфера допомагають змінювати поведінку природно.

 
Немає коментарів:
Дописати коментар