Противага тригерам - ✨️Глімери

 Вікторія Віткалова

Отже, останнім часом щось в інформаційному просторі несеться і може суттєво обнулити всю ту роботу психологів, яку ми робили протягом років.

Міркувала, що ж таке ще мене тримає в моменти сильної турбулентності?

Згадала про "ГЛІМЕРИ" і чуть оформила це в допис.

Ловіть, можливо знадобиться.

Противага тригерам - Глімери

Від англ. glimmers — «проблиски» — це термін, який використовується в психології для опису маленьких, але важливих моментів позитиву або безпеки, які ми можемо помітити навіть у складних життєвих обставинах. Цей термін Стівена Порджеса, автор Теорії полівагусу, яка пояснює, як наша нервова система реагує на стрес та травму.

Як працюють глімери?

Глімери — це "сигнали безпеки" для нервової системи. Вони діють як противага тригерам (сигналам небезпеки) і активують вентральний вагус, частину парасимпатичної нервової системи, що відповідає за відчуття спокою, комфорту й взаємозв’язку.

Наприклад:

Усмішка випадкової людини на вулиці,

Приємний аромат,

Тепле сонячне світло, яке падає на ваше обличчя.

М'яка текстура улюбленого пледу.

Звуки пташок або приємна музика.

Це дуже малі моменти, але вони можуть викликати відчуття тепла, безпеки або навіть радості.

Яким чином глімери допомагають у подоланні травми?

1.Переналаштовують нервову систему.

Люди з травматичним досвідом часто перебувають у стані гіперактивації (тривога, стрес) або відключення (апатія, відчуженість). Глімери допомагають повернути нервову систему до стану регуляції, зменшуючи інтенсивність стресу.

2. Навчають шукати позитив (не Поліанову радість, а фокусування на протилежному з метою відволіктися).

Зосередження на глімерах — це свідомий процес. Вони тренують мозок звертати увагу на щось добре навіть у найскладніші періоди життя. Це сприяє формуванню стійкості.

3. Повертають контроль.

Коли людина переживає травму, вона часто почувається безсилою. Глімери показують, що навіть у хаосі можна знайти маленькі острівці стабільності.

4. Сприяють емоційному відновленню.

Кожен глімер дає короткочасне відчуття радості чи спокою. Це не вирішує проблему миттєво, але накопичує ресурс, необхідний для тривалого одужання.

Мій досвід помічати глімери:

Уповільнююся.

Часто ми пропускаємо ці моменти, бо поспішно живемо. Свідоме буття в теперішньому.

Зосередження на почуттях.

Звертаю увагу на те, що приносить мені маленькі проблиски спокою чи задоволення: смак, звук, запах, дотик чи образ/картинка.

Веду щоденник глімерів (список)

Записую за настроєм 1-3 речі, які викликали позитивні емоції.

Це допомогаю формувати нову звичку.

Практикую вдячність.

Подумки дякую тим моментам, які приносять радість.

Насолоджуюсь смаком першої чашки кави чи чаю.

Помічаю кольори природи, як-от небо або дерева.

У хвилини стресу зосереджуюся на своєму диханні чи м'якому контакті (наприклад, триманні чашки, доторкидо приємної фактури).

"Глімери - це промінчики світла у темні часи".