Емоційність та раціональність у розмовах із близькими, які на передовій

 Світлана Ройз

Сьогодні телефонує давній друг: "розповідай коротко, що не так роблю. Бо коли говорю з дружиною та малою, вони після ревуть і кажуть, що я їх не розумію".

Я йому: "оце ти бусічка, цим опікуватись". А він тільки з бойових.

Почали розбиратися. Спочатку я думала, що це може стосуватись військових та їх родин. Але, напевно, може бути й для всіх.

Пишу далі з його дозволу. Прошу його: розповідай, що тобі кажуть і що ти відповідаєш (Я трохи зміню фрази)

- дружина каже, що втомилась, що їй страшно, що сумує.

А ти? – Кажу, давай надішлю гроші, щоб щось для себе зробила. Вона питає: як ти? а що я можу сказати? – нормально.

А донька? – хтось їй щось сказав в школі, вона розхлюпалась. Кажу, щоб не ревла і дала собі раду.

Я запропонувала найпростішу ідею - метафору:

Уяви, дві кімнати – Раціональну та Емоційну. Кожен з нас промовляє до інших з однієї з цих кімнат. І в кожній кімнаті своя потреба.

Дружина та донька зі своїх «емоційних» тобі щось кажуть. І розраховують на те, що ти з ними разом "в кімнаті". І розділиш з ними емоційний простір.

Ти відповідаєш зі своєї «раціональної».

В їх "кімнаті" раціональна інформація може сприйматись «жорсткою», сухою і емоції залишаються нерозділеними. Дружина почувається самотньою. Бо її потреба в близькості, а твоя в інформації та скеруванні до дій.

А в раціональній кімнаті може бути відчуття: що мені з цим робити. Кажи те, що важливо, без зайвих деталей. Інформацію прийняв – працюю з нею.

Правило таке:

є можливість – "перейди в кімнату" співрозмовника. В твоєму випадку, якщо тільки є сили, дай відгук на емоцію, підтримай. Тільки потім кажи щось твоє конкретне.

І ми тренувались:

я казала із ролі його дружини: я так втомилась.

Він – ти багато працюєш та хвилюєшся постійно. обіймаю. Давай я гроші скину.

Я: мене рофлять в школі – Він: Ти засмутилась? Скажи всім, що голову відірву. Чи сама впораєшся?

- У мене до тебе справа, потрібно купити ……. – прийняв, зараз знайду

На жаль, не буває універсальних алгоритмів. Фраз та дій. Ми завжди шукаємо шляхи один до одного.

Це – найпростіше, що можна спробувати.

Якщо до нас звертаються з емоціями, спочатку підтримати, дати відчуття, що ми розділяємо емоцію та почуття, а потім переводити, якщо це потрібно, в іншу площину.

Якщо звертаються з інформацією і за інформацією – даємо інформацію, і потім якщо це доречно, кажемо про почуття.

Для того, щоб переміщатись між цими кімнатами швидко, потрібні сили. Бо такі переходи ресурсозатратні.

Дружині, якби я з нею говорила, пояснила б, що такі переміщення іноді вимагають надзусиль. І її чоловік дійсно крутий, що до цього готовий, щоб вона відчула близькість.

В "раціональній кімнаті" не ті, хто не вміє відчувати та співчувати. Там можуть бути ті, хто навпаки занадто чутливі, чи знаходяться в стані емпатичного дистресу, чи емоцій забагато і якщо тільки торкнутись - прорве, чи намагається зараз заощадити сили, чи акумулюють сили, а емоції можуть завадити діяти.

Але це, звичайно, не означає, що тім, хто "в кімнаті раціональності" зовсім не потрібні емоції та тепло, а тим, хто в "кімнаті емоцій" не потрібна інформація.

Окрема важлива і складна тема. Як говорити з чоловіком/дружиною, перед виходом на бойові.

Вголос це не промовляється. Але всі розуміють, що це може бути останньою розмовою.

Я пояснювала нещодавно посестрі, що чоловік уникає з нею розмовляти перед виходом на позиції не тому, що не любить.

А тому, що саме зараз йому потрібно сконцентрувати всі сили, його лімбічна система може не витримати навантаження сльозами та емоціями. Він вже "там". І має діяти.

Ми домовлялись, що вона плаче зі мною, пише, все, що болить - мені.

А з ним вже, на скільки можливо, спокійно, домовляються обмінятись відео чи повідомленнями з важливими для них обох словами.

Кожного разу, коли посестри чекають ці виснажливі 10 днів, а потім, коли їх чоловіки після бойових напишуть "+", чи вийдуть на зв’язок – це щастя. І я вдячна, коли жінки знаходять сили ще й мені написати, бо я боюсь їх смикати. Заходжу на їх сторінки, щоб пересвідчитись, що все добре.

Нехай буде це важливе для нас всіх диво. Всі - всі повернуться. І всі дочекаються. І збережуть близькість. І нехай всі будуть під захистом земним та небесним.

Обіймаю, Родино як хочу Перемоги!