Соцмережі та психічне здоров'я школярів

 Центр громадського здоров’я України

«Я вважаю, що проводжу забагато часу в соцмережах» — так думає понад половина опитаних підлітків 14–17 років (54,6%), за даними Європейського опитування учнів ESPAD в Україні. Звіт Організації економічного співробітництва та розвитку, що охоплює дані з 38 країн світу, свідчить що серед 15-річних підлітків 65% дівчат і 55% хлопців проводять у соцмережах три години або більше.

Водночас дослідження демонструють, що діти та підлітки, які користуються соціальними мережами понад 3 години на день, можуть мати вдвічі вищий ризик появи проблем із психічним здоров'ям, зокрема симптомів депресії та тривоги.

Надмірне користування соцмережами має низку негативних впливів на різні сфери життя дітей та підлітків:

Проблеми зі сном. Активне користування соцмережами перед сном може спровокувати порушення сну, підвищити рівень тривожності та спричинити труднощі з концентрацією.

Зниження самооцінки та проблеми зі сприйняттям свого тіла. З переглядом контенту, зокрема в YouTube та Instagram, пов'язують зниження рівня задоволеності власним тілом і появу розладів харчової поведінки. Пасивне споживання контенту підсилює порівняння себе з іншими й підвищує ризик заниженої самооцінки та тривожності.

Кібербулінг. Діти, які зазнавали цькування в інтернеті, мають вищий рівень соціальної тривожності та депресивних симптомів.

Розосередження уваги. Постійні сповіщення й оновлення відволікають увагу дитини й закріплюють звичку постійно перевіряти телефон. Це може позначитися на продуктивності, здатності запам'ятовувати нову інформацію та навчанні загалом.

Соцмережі можуть бути й корисними. Вони дають підліткам змогу залишатися на зв'язку з друзями. Це може послаблювати відчуття самотності й тривоги та підвищувати задоволеність життям.

Позитивний ефект від соцмереж помітніший, коли підліток активно залучений до обговорень і спілкування з однолітками. Натомість пасивне гортання чужих стрічок частіше провокує порівняння себе з іншими і підвищує ризик тривожності.

Що робити батькам — читайте на картках та в матеріалі за посиланням: https://short-link.phc.org.ua/64s

Що таке ментальне здоровʼя насправді: руйнуємо міфи

 Центр психічного здоров"я НаУКМА (м.Київ, м.Дніпро)

Iryna Tawadrous 

Що таке ментальне здоровʼя насправді: руйнуємо міфи.

Ментальне здоров’я — це стан щастя та задоволення, в якому людина реалізує свої творчі здібності, може впоратися з життєвим стресам, добре працювати та комунікувати з соціумом. Стан ментального здоров'я залежить від багатьох чинників, включаючи соціальні, екологічні та економічні. Людина з гармонійним психічним станом може розпізнавати свої емоції, контролювати їх та функціонувати гармонійно. Вона здатна спілкуватися та будувати стосунки з іншими, розвивається й навчається, позитивно оцінює себе, приймає та любить себе. А також адаптуватися до нових умов життя.

Тож, перейдемо до міфів.

Міф 1: Ментально здорова людина не має проблем.

Правда: ментальне здоров’я — це здатність проживати труднощі, а не їх відсутність. Стрес, тривога, сум — нормальні реакції живої психіки.

Міф 2: Якщо ти сильний — ти справишся сам.

Правда: звертатися по допомогу — це не слабкість, а навичка. Психолог, підтримка друзів, навіть розмова — це турбота про себе.

Міф 3: «Якщо ти звертаєшся до психолога-ти психічно хвора людина».

Правда: Психолог працює зі здоровими людьми, допомагаючи долати стрес, вирішувати міжособистісні конфлікти та займатися саморозвитком.

Міф 4: «Психолог потрібен лише у кризових станах».

Правда: Це як з автосервісом: можна приїхати, коли відпало колесо, а можна робити ТО, щоб воно не відпало на трасі. Робота з фахівцем допомагає зрозуміти власні реакції, вибудувати кордони та знайти внутрішній ресурс ще до того, як настане вигорання.

Міф 5: Ментальні проблеми — це “вигадки”.

Правда: наш мозок — такий самий орган, як серце чи шлунок. Він може втомлюватися, перевантажуватися і потребувати відновлення.

Міф 6: «Це все в твоїй голові, просто візьми себе в руки».

Правда : Ментальне здоров’я має біологічну основу. Стрес впливає на рівень кортизолу, роботу серця та навіть травлення.

Міф 7: Треба просто мислити позитивно.

Правда: токсичний позитив — це теж форма уникання. Справжнє здоров’я — це вміння витримувати різні емоції, а не заперечувати їх.

ЦІКАВІ ФАКТИ:

— Наш мозок не відрізняє реальну загрозу від уявної — тому ми можемо переживати “наче все небезпечно”, навіть коли це не так.

— Хронічний стрес змінює роботу мозку (але він здатен відновлюватися).

— Відчуття “я нікому не потрібен/потрібна” — це часто не факт, а стан нервової системи.

– Кишківник — наш «другий мозок». Близько 95% серотоніну (гормону радості) виробляється не в голові, а в ШКТ. Тож те, що ми їмо, прямо впливає на наш настрій.

Піклування про власне психічне здоров'я

 Центр психічного здоров'я Києво-Могилянської академії

Чи маєте ви певні ритуали та звички, що підтримують вас?

Пропонуємо декілька ідей.

Що б ви додали у цей перелік?

Психічне здоров'я підлітків: на що звернути увагу батькам і коли звертатися по допомогу

 Психічне здоров'я підлітків: на що звернути увагу батькам і коли звертатися по допомогу

• Author,Нік Трігл

Люсі каже, що завжди трохи хвилювалася, але два роки тому вона почала тривожитися та мати панічні атаки.

"Я не знала, що відбувається, і мої батьки теж, – каже 15-річна дівчина. - Це було страшно".

"Атаки траплялися без попередження. Стало гірше, і вони почали траплятися на людях", - додає вона.

Люсі почала багато пропускати школу та перестала спілкуватися з іншими. Вона каже, що батькам було важко бачити, як вона страждає.

"Ми не знали, що робити і куди йти", - згадує вона.

Протягом шести місяців вона намагалася впоратися зі своєю тривожністю, але зрештою родина вирішила оплатити когнітивно-поведінкову терапію. Люсі каже, що це їй допомогло.

Хоча в неї досі бувають панічні атаки, вони трапляються рідше, і вона знову відвідує школу та займається тим, що їй подобається.

Історія Люсі не унікальна. Дані Національної служби здоров'я Британії свідчать про те, що кожна п'ята дитина та молодь віком від восьми до 25 років має ймовірний розлад психічного здоров'я.

Чому підлітковий вік такий проблемний

Підлітковий вік – час, коли проблеми стають поширенішими, оскільки молоді люди стикаються з викликами дорослішання, стресом від іспитів, а також складнощами з дружбою та стосунками.

Існують також біологічні причини, які підвищують ймовірність проблем з емоційним здоров'ям, каже професор Андреа Данезе, експерт з дитячої та підліткової психіатрії з Королівського коледжу Лондона.

"Мозок підлітків розвивається не одночасно. Частина, яка обробляє емоції, дозріває раніше, ніж частина, відповідальна за самоконтроль та здоровий глузд. Це означає, що молоді люди можуть відчувати речі дуже інтенсивно, перш ніж вони повністю розвинуть здатність керувати цими почуттями, що допомагає пояснити деякі емоційні злети та падіння, які часто бачать батьки", - пояснює він.

Пік, за його словами, припадає на підлітковий вік, коли емоційні реакції ще більше посилюються гормонами та змінами внутрішнього біологічного годинника, які впливають на режим сну.

Як допомогти підліткам

Отже, що ж вважається нормальними емоційними труднощами, і коли підліткам та їхнім батькам варто хвилюватися та звернутися за професійною допомогою?

Професор Данезе каже, що розуміє, чому багатьом важко це оцінити. Він вважає наступні емоційні риси нормальними для підлітків:

·        періодична дратівливість та зміна настрою;

·        епізодична соціальна ізоляція або бажання усамітнення;

·        тривога щодо соціального прийняття чи академічної успішності;

·        експерименти з ідентичністю та незалежністю;

·        емоційні реакції, які здаються непропорційними.

За умови, що це не надто заважає повсякденній діяльності, батьки повинні відчувати себе в змозі підтримувати своїх дітей, вважає він.

Найпоширенішими проблемами, з якими стикаються підлітки, є поганий настрій та тривожність.

За словами професора Данезе, для лікування поганого настрою важливо підтримувати здоровий режим харчування, сну, активності та спілкування з друзями та родиною, а також планувати заняття, які подобаються вашій дитині, такі як поїздки на природу або заняття спортом.

"І допоможіть їм визначити, розібрати та спробувати вирішити проблем, які могли виникнути", – додає він.

За його словами, для лікування тривоги корисні методи заспокоєння. Це може включати дихальні вправи, заземлення, під час якого ви зосереджуєтеся на довкіллі та на тому, що ви можете бачити, торкатися та відчувати на запах.

"Важливо уникати пастки зайвого заспокоєння", - каже професор Данезе.

Натомість, окрім навчання методів заспокоєння, батьки повинні обговорювати та перевіряти ситуації, які викликають страх.

"Щоб зменшити занепокоєння, може бути корисним записувати їх або обговорювати у спеціальний "час для занепокоєнь" раз на день", - радить він.

Тривога і розвиток стійкості

Стіві Гулдінг, яка керує батьківською лінією допомоги в організації Young Minds, каже, що тривога – це проблема, щодо якої вони отримують найбільше дзвінків.

"У багатьох дітей трапляються напади тривоги і навіть панічні атаки. Батькам із цим важко. Вони можуть легко відчути, що їм бракує впевненості та розсудливості щодо того, що робити. Ми отримуємо багато дзвінків від батьків, які перебувають у такому стані. Коли вони бачать, що їхня дитина має труднощі, це може змусити їх сумніватися в собі, і вони просто не знають, куди звернутися", - каже вона.

"Головна порада, яку ми даємо батькам, – це спілкуватися зі своїми дітьми. Дайте їм дозвіл говорити про те, що їх турбує, а якщо вони не хочуть з вами розмовляти, запитайте, чи є хтось інший, з ким вони хотіли б поговорити", - додає спеціалістка.

Гулдінг також рекомендує поговорити зі співробітниками школи дитини, оскільки вони також могли помітити деякі речі.

"Дітям потрібно дати простір – уникайте спокуси поспішати та намагатися все виправити. Просто обміркуйте те, що вони говорять, і слухайте", - водночас каже вона.

Дитяча психологиня, докторка Сенді Манн погоджується й каже, що батьки мають спокусу вирішити будь-яку проблему, з якою стикається їхня дитина - але це не обов'язково найкраще рішення.

Вона вважає, що натомість батьки повинні допомагати навчати та розвивати стійкість у своїх дітей.

Вона рекомендує батькам:

·        Пояснювати, що невдачі трапляються з усіма, наводячи приклади речей, які пішли не так у їхньому власному житті.

·        Приймати помилки.

·        Надавати дітям можливість приймати власні рішення, наголошуючи, що вони значною мірою відповідають за власне щастя.

·        Кидати виклик їхнім переконанням, особливо чорно-білому мисленню та катастрофізації.

"Я думаю, що іноді ми можемо створити враження, що діти та молодь не здатні вирішити свої власні проблеми, ми поспішаємо з тим, щоб вони отримали допомогу", - каже вона.

Коли потрібна професійна допомога

Докторка Манн і професор Данезе наголошують, що батьки не повинні соромитися звертатися за професійною підтримкою, коли це необхідно.

"Немає чого соромитися, - каже докторка Манн. - Нам потрібно знати, коли намагатися вирішити проблеми, а коли звернутися по допомогу".

Вони виділяють схожу поведінку, яка має стати поштовхом для батьків для звернення до спеціалістів. До неї належать:

·        самоушкодження та суїцидальні думки;

·        екстремальні зміни в харчуванні або сні;

·        серйозні зміни особистості та демонстрація безнадії;

·        значні перешкоди повсякденному функціонуванню, такому як відвідування школи або спілкування;

·        тривала відмова від занять, які колись приносили задоволення.

Докторка Елейн Локхарт, голова факультету дитячої та підліткової психіатрії Королівського коледжу психіатрів, каже, що батьки повинні почуватися комфортно, обговорюючи питання психічного здоров'я зі своїми дітьми та просячи про допомогу.

"Ми знаємо, що багато дітей мають труднощі. Думка про те, що шкільні роки - найкращі роки вашого життя, є помилковою", - каже вона.

Зазвичай першою точкою звернення є сімейний лікар або групи підтримки психічного здоров'я. Окрім направлення до профільного лікаря, вони можуть зв'язати вас із місцевими організаціями та благодійними фондами, які можуть надати підтримку.

"Самі школи також можуть допомогти – деякі мають консультаційні служби", – каже докторка Локхарт.

"Але, мені здається, батьки можуть недооцінювати роль, яку вони можуть відігравати, навіть якщо їхня дитина отримує терапію чи лікування. Дім – це місце, де вона проводитиме більшу частину свого часу, тому батьки є важливою частиною вирішення проблеми", - пояснює вона.

Джерело

Задля подумати

 Інститут психології та системної терапії Ресурс MIGIS

«Бути душевно (психічно) здоровим – значить звільнитися від інфантильних претензій та повірити у свої реальні, хоч і обмежені сили; бути в змозі примиритися з парадоксом, який полягає в тому, що кожен з нас - найважливіша частина Всесвіту і в той же час не важливіша за муху чи билинку.

Бути здатним любити життя і водночас без страху приймати смерть; переносити невизначеність у найважливіших питаннях, які ставить перед людиною життя, і водночас бути впевненим у своїх думках та почуттях.

Вміти залишатися наодинці з собою і водночас бути єдиним цілим з кожним побратимом на цій землі, з усім живим; слідувати голосу своєї совісті, але не потурати собі в самобичуванні.

Душевно здорова людина — це той, хто живе по любові, розуму та вірі, хто поважає життя — як власне, так і свого ближнього».

Еріх Фромм