Коли "накривають" емоції

 Інкурсія: твоя психологія 🦋

Оксана Кудлай Психолог 

Буває, нас «накриває» хвилею емоцій. Ми сердимося, дратуємося, агресуємо — і навіть не помічаємо, як втрачаємо себе. Здається, що «винні» інші: партнер, дитина, колега, сусід… А насправді це наша психіка сигналізує: всередині є щось невидиме й непрожите.

Емоції не виникають просто так. Вони мають корінь. І поки ми діємо на автоматі — нас затоплює.

Але є кроки, які ведуть до усвідомлення і змін:

1. Зупинка. Хоча б на кілька секунд — зробити паузу. Це ніби вдихнути повітря перед тим, як відповісти.

2. Спостереження. Запитати себе: «Що я зараз відчуваю? Де в тілі воно звучить?»

3. Визнання. Дати собі право на ці почуття. Вони реальні, і вони про щось важливе.

4. Дослідження. Побачити, що за гнівом ховається вразливість, біль, невисловлені потреби.

5. Новий вибір. Коли ми усвідомлюємо, що з нами відбувається, тоді народжується сила реагувати по-іншому.

Це шлях від автоматичної реакції до нової поведінки, від хаосу — до ясності, від агресії — до сили, яка служить нам, а не руйнує.

І саме тут починається психологічна робота: навчитися чути себе, розуміти сигнали психіки й трансформувати внутрішні конфлікти у ресурс.

Про питання: "Хто винен?"

 Психологічний центр "Перетворення"

Тема звинувачення інших у власних проблемах і ставлення до життєвих невдач є надзвичайно актуальною для кожної людини, яка прагне розвитку та успіху. Багато людей стикаються з ситуаціями, коли важко прийняти відповідальність за власні дії або навіть знайти баланс між звинуваченням себе й оточення. Цей процес впливає на здатність людини бути господарем своєї долі, приймати мудрі рішення і розвиватися.

Перша категорія людей – це ті, хто схильний шукати винних навколо. Вони пояснюють свої невдачі діями інших, умовами або зовнішніми факторами. Хоча цей спосіб знімає тимчасове відчуття провини, він ускладнює розвиток і самовдосконалення. Постійне звинувачення інших віддаляє людину від справжньої відповідальності за своє життя, адже вона не шукає шляхів для змін, а лише виправдовує бездіяльність.

З іншого боку, є люди, які звинувачують лише себе у своїх невдачах. Ця самокритика може бути корисною, але лише до певної межі. Надмірне зосередження на власній провині може призвести до невпевненості та страху перед помилками, що паралізує особистий розвиток. Важливо пам’ятати, що у світі існує безліч обставин, які ми не можемо контролювати. Усвідомлення цього дозволяє уникнути марного самобичування і зосередитися на тому, що дійсно можна змінити.

Натомість варто зосередитися на пошуку рішень. Замість того, щоб витрачати енергію на пошуки винних, важливо зробити крок уперед і запитати себе: «Що я можу зробити, щоб виправити ситуацію?» або «Який урок я можу з цього винести?». Аналіз помилок з метою отримання досвіду та уникнення їх у майбутньому – це шлях до розвитку та стійкості.

Успіх і самореалізація приходять до тих, хто здатен зберігати рівновагу між визнанням своєї відповідальності і прийняттям того, що є речі, які не піддаються контролю. Лише так можна навчитися конструктивно реагувати на невдачі, уникати повторення помилок та йти вперед, зміцнюючи свою внутрішню стійкість.

Як підтримати доньку, якщо її чоловік загинув чи зник безвісти?

 Володимир Волошин

Як підтримати доньку, якщо її чоловік загинув чи зник безвісти?

У такі моменти батьки часто губляться: що сказати, як допомогти, як зменшити біль?

Пам’ятайте: головне зараз — не ідеальні слова. Найцінніша підтримка — це ваша присутність і турбота.

1. Для батьків: сила у співчутливій усвідомленості

Прийміть власні емоції — страх, біль, безпорадність.

Це дозволить залишатися для доньки опорою, а не ще одним джерелом тривоги.

Коли ви спокійніші, вона відчуває: поруч є хтось, на кого можна спертися.

2. Для доньки: здорове відволікання замість важких розмов

На початку біль занадто гострий. У неї може не бути сил для розмов чи порад.

Тоді найбільше допомагає просте й життєве відволікання — те, що дає можливість трохи «видихнути».

3. Як відволікти м’яко і з любов’ю

• разом приготувати страву;

• допомогти з хатніми справами;

• поїхати до рідних чи друзів;

• прогулятися на свіжому повітрі;

• зберегти сімейні ритуали;

• створити нові маленькі традиції.

Ці дії не знімають біль, але допомагають не замикатися у ньому.

4. Чого не варто робити

• не змушуйте «триматися» чи «відпустити»;

• не шукайте швидких рішень — їх просто немає;

• не тисніть розмовами, якщо вона не готова.

Іноді найбільша підтримка — це обійняти, приготувати чай чи просто сісти поруч у тиші.

Маленькі кроки, зроблені з любов’ю, мають величезну силу.

Від стрибків до абетки

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Чому рухові навички передують навчанню літер

Розвиток мозку дитини відбувається «знизу догори». Спершу формуються базові тілесні навички — моторика, координація, рівновага, а вже потім дозрівають вищі функції: мовлення, увага, мислення та академічні здібності.

Якщо трирічна дитина знає літери, але при цьому не може:

втриматися на одній нозі 3–5 секунд,

стрибнути обома ногами,

кидати та ловити м’яч, не втрачаючи координацію,

синхронізувати рухи рук і ніг,

це означає, що її нервова система ще не готова до серйозних навчальних навантажень. У такому випадку абетка перетворюється лише на механічно завчений набір символів, а не на справжню основу майбутнього читання і письма.

Стійке тіло = стійка увага, мова та мислення.

Саме тому перш ніж навчати літер і цифр, дитині необхідно дати досвід руху: стрибки, балансування, ігри на координацію. Це і є справжня «підготовка до школи».

Норми стояння на одній нозі:

3–4 роки — 2–5 секунд

5 років — близько 8 секунд

6 років — до 10 секунд

7–8 років — 12–15 секунд і більше

Якщо дитина сильно відхиляється, підстрибує на нозі або не може втриматися навіть кілька секунд — це сигнал про незрілість рухової системи та слабку нейродинаміку. У таких випадках тілу й мозку буде складно одночасно утримувати рівновагу та зосереджуватися на навчальних завданнях.

Техніка перевірки власних думок

 Ти як?

Вірити чи не вірити — подивись у каруселі, як думки перевірити

Адже вони часто виникають на «автоматі» та не завжди є правдивими. І майже завжди додають негативних емоцій.

Якщо навчитися аналізувати такі автоматичні думки, можна усвідомити, що вони не визначають, яка ти людина. А отже, не керують твоїми діями

Користуйся технікою

Коли навчання стає викликом

 ГО "Смарт освіта"

Дитині може бути важко навчатися не лише через завдання, а й через емоції. Тривожність, відчуття «я гірший за інших», виснаження — усе це впливає на мотивацію і самооцінку.

Важливо пам’ятати:

труднощі в навчанні ≠ відсутність здібностей.

Ключ до подолання труднощів — підтримка дорослих, розуміння емоційного стану та правильні стратегії навчання.

У каруселі платформа Resilience.help зібрала ознаки, які варто помічати у поведінці дитини, а також поради, як її підтримати

Безкоштовна онлайн-платформа для батьків і освітян

 ГО "Смарт освіта"

Потрібна психологічна підтримка?

Усім нам іноді складно — особливо коли йдеться про виховання дітей чи власні переживання.

Resilience.help — безкоштовна онлайн-платформа для батьків і освітян. Її створили, щоб ви могли отримати перевірену інформацію та поради від психологів.

На платформі є спеціальний розділ «Запитай. Дізнайся. Дій!» (cutt.ly/XrBsI9hR), де все працює у три простих кроки:

Запитай — анонімно поставте своє запитання.

Дізнайся — отримайте відповідь від фахівців.

Дій — скористайтеся порадами, щоб подбати про себе й підтримати дитину.

Крім того, завдяки запитам користувачів на платформі вже можна знайти готові відповіді на такі теми, як:

Що робити, коли боляче: практичні кроки самопідтримкм у скорботі: cutt.ly/3rBsPQCN

Як допомогти дітям з особливими освітніми потребами: cutt.ly/wrBsAAk7

Як розпізнати ознаки тривожних розладів та коли звертатися до фахівця: cutt.ly/JrBsSk2h