Відділення дитини від батьків

 *Проблеми сепарації*

У психології є термін «сепарація», і позначає він процес відділення людини від своїх батьків та її становлення як самостійної особистості.

*Щоб сформуватися як незалежна особистість, людина повинна пройти всі чотири етапи сепарації:*

– емоційний (особистість перестає залежати від схвалення чи несхвалення сім’ї);

– атитюдний (в людини формуються власні погляди на світ);

– функціональний (людина розуміє, що може самостійно дбати про себе);

– конфліктний (людина усвідомлює право жити своє життя).

Проте інколи процес сепарації не завершується, через що люди в дорослому віці залишаються залежними від батьків, не можуть жити відповідно до своїх цілей і переконань.

*Чому ж виникають проблеми із сепарацією? Є декілька причин:*

Батьки провокують у дитини почуття вини за те, що дали їй життя та забезпечували усім необхідним. Дитину наче зобов’язують «виплачувати» перед батьками борг. Шлях до здорової сепарації – усвідомлення того, що народження дитини є відповідальністю батьків, а не самої дитини. Тому забезпечувати малечу усім необхідним – обов’язок дорослих, а не те, за що потім дитина має почуватися винною.

Батьки ігнорують власні інтереси та бажання і наче «живуть заради дитини». В результаті вони і від свого сина чи доньки очікують на таку ж жертовність. І коли дитина виростає, то відчуває обов’язок відмовитися від власного «я» на користь жертовних батьків, відчуваючи за собою наявність «боргу» перед ними.

Інколи дитину використовують як основу для побудови стосунків: двоє байдужих одна одній людини об’єднуються лише для того, аби ростити малечу. Тоді дитині до останнього не дають покинути батьківський дім, щоб розпочати жити власне життя.

Батьки позбавляють дитину права голосу, наполягаючи, що вони, дорослі, знають, як краще для неї. В результаті вже доросла дитина сприймає навколишній світ вороже, не чує власних бажань.

Дорослий представляє малечі світ як щось страшне, постійно застерігаючи її від небезпеки за межами дому. Діти в таких сім’ях тривожні, і вже в дорослому віці живуть з думкою про те, що ні з чим не зможуть впоратися самотужки.

Батьки прагнуть самореалізуватися через дитину. Вони нав’язують їй свої бажання, захоплення, прагнення. Результат: дитині складно сепаруватись, адже вона не розуміє насправді, хто вона така і чого прагне.

Що ж тоді потрібно робити дорослим, щоб їхні син чи донька сформувались як самостійна особистість:

дозволяти дитині набути власного життєвого досвіду;

дати їй право на власні помилки;

навчити брати відповідальність за свої вчинки;

бути для них прикладом: йти за власними бажаннями та прагненнями.

Джерело: zebra.centr

Інфографіка: Психологічна підтримка