"Як дорослим говорити з дитиною, яка образила тварину?"

 "Як дорослим говорити з дитиною, яка образила тварину?"

Як говорити з дитиною, якщо вона образила тварину?

Дитинство важливий етап розвитку людини, в цей період закладаються основи поведінки в суспільстві, поняття щодо моралі та етики. В цьому дітям допомагають дорослі, які поруч.

Вони вчать, виховують і формують поняття щодо «добра, зла, любові співчуття, взаємодопомоги» та інших категорій притаманних людству.

Вчать допомагати слабшим, опікуватися молодшими, бути поруч з рідними в важкі часи, такі норми, діти наслідують та продовжують вже будучи дорослими. Через лагідне поводження з природою та тваринами, ми дорослі, можемо навчити дитину, бути добрими до оточуючого живого світу.

І ось, коли стається, ситуація, яка наче не відповідає, тим принципам, які батьки впроваджують у вихованні, виникає запитання: що я роблю не так? Як навчити бути добрим та емпатичним до оточуючих.

Останнім часом зростають звернення до дитячих психологів з приводу занепокоєння батьків щодо сплесків злості чи гніву у дитини саме на домашніх улюбленців або вуличних тварин. Раптом, дитина хоче вдарити або б’є, або проявляє іншу агресію щодо тварини.

Як в таких випадках реагувати? Як говорити з дитиною?

Одразу хочу утримати батьків від навішування ярликів на кшталт «жорстокий садист», бувало в практиці і таке. Це може загострити відносини, та ускладнити проживання цієї історії. Якщо така реакція сталася вперше і ви одразу побачили, спробуйте усвідомити спочатку свою емоційну реакцію на цей випадок, спитайте себе: що я відчуваю з цього приводу? Подив? Злість? Страх? Пригадайте, чи було подібне у вашому дитинстві з вами? Як ваші батьки на це реагували, і як би вам хотілося, щоб це було? Не поспішайте з висновками і в більш-менш спокійному стані обговоріть цю історію з дитиною. Без звинувачень, намагаючись розібратися, що спонукало і що після цього випадку відчуває дитина?

Пригадую випадок, коли мама 7-ми річного хлопчика розповідала, як налякалася, коли побачила, що син кинув на стіну кота і той боляче вдарився, коли вони розбирали ситуацію, з’ясувалося, що він подивився мультфільм про літаючих тварин і хотів навчити свого кота літати.

Окрім того, сьогодні, коли наше життя кожен день стискається з величезними стресорами, діти є однією з найбільш психологічно вразливою категорією. Травма війни викликає дратівливість, сплески злості та агресії, постійну тривогу та занепокоєння. Дітям важко скидати всі ці емоції на дорослих, тому що можна отримати таку ж реакцію у відповідь. Тому, для скидання напруги «під руку» підпадають тварини.

Якщо дорослий, який поруч з дитиною, буде розуміти, що відбувається в психіці маленької людини, і зможе це обговорити, за допомогою іграшкових тваринок – пограти про це, «посваритися-побитися» іграшковим песиком, тоді дитині буде легше справлятися.

Ну і важливо наполягати, що будь-яка жива істота відчуває біль, коли їй роблять боляче, тому, скидати напругу: битися, злитися та гніватися, краще на неживих іграшкових предметах, а живих людей і тваринок потрібно обіймати.

Якщо сплески злості і гніву на тварин, стають повторюваними, рекомендую звернутися до психолога-фахівця за допомогою.

Бажаю всім здоров’я, бережіть себе.

Вікторія Віткалова, дитячий психолог

Джерело