вівторок, 1 листопада 2022 р.

Батькам про так зване "активне слухання"

 - Ти ніколи мене не слухаєш!!!

Така фраза часто звучить у багатьох родинах. А чи траплялося вам у житті щось подібне? Такі ситуації, мабуть, добре знайомі багатьом батькам. Уміння слухати – особливе мистецтво, яке зміцнює зв’язки між членами родини. Ми можемо спілкуватися, активно доводити свою думку та водночас не чути іншу сторону. Батьки і діти – ніби два світи великого Всесвіту. Вони можуть мати свою картину світу, у них може скластися своя усталена думка, але вони потребують, щоб їх почули. Часто так відбувається, що в розпалі якоїсь суперечки між батьками та дітьми обидві сторони втрачають здатність слухати, розуміти і реагувати. Діти, особливо в підлітковому віці, займають оборонну позицію, відчуваючи, що батьки не намагаються їх почути. 


👂Слухати можна по-різному. Фахівці в галузі психології та міжособистісного спілкування пропонують використовувати так зване «активне слухання». Воно вимагає повністю зосередитись на тому, що каже інша людина, не передбачати, що вона скаже далі, почувши перші кілька слів, і не відволікатись на придумування ідеальної відповіді, тоді як вона розмовляє з вами. Активне слухання вимагає відкинути припущення й зосередитись на тому, щоб зрозуміти почуття, мотиви й погляди іншої людини.


❗️Ми цього не усвідомлюємо, але більшу частину часу ми, батьки, взагалі не слухаємо активно. Ми виправляємо дітей або пропонуємо свої рішення після того, як вислухали лише кілька слів. Настав час переглянути свій підхід до спілкування з дітьми.

 Коли дитина відчуває, що її чують, вона знає, що її поважають, цінують і люблять. Коли наші діти відчувають, що ми справді слухаємо їх, це розвиває їхню впевненість, підвищує самооцінку, знижує кількість суперечок. Це допомагає дітям відчувати себе розумними та здібними, а також розвиває емоційний інтелект.

А ось кілька порад про те, як почати слухати дитину активно.

📍Зробіть глибокий вдих

Вдихніть глибше. Зверніть увагу на те, що ви зараз відчуваєте.

📍Зоровий контакт

Поверніться до дитини обличчям. Дуже важливо також, щоб її і ваші очі були на одному рівні. Якщо дитина маленька, присядьте біля неї, візьміть її на руки або на коліна. Зоровий контакт демонструє увагу й інтерес до того, що дитина каже. Тому позбудьтесь усього, що відвертає вашу увагу: приберіть телефон, вимкніть телевізор і відкладіть книгу. Є тільки ви й дитина.

📍Визначте мету

Скажіть дитині, про що ви хочете з нею порозмовляти. Це допоможе прибрати будь-які застереження й підвищить шанси на те, що дитина справді буде вас слухати. 

📍Використовуйте вислови із займенником «Я»

Такі заяви – це чудовий спосіб сказати дитині про те, що ви відчуваєте, і зробити так, щоб вона уважно вас слухала. Твердження, що містять займенник «Я», вилучають з речень відтінок звинувачення, вони стають не звинувачувальними, а стверджують вашу думку. Наприклад, «Я відчуваю (емоція), коли (факт або ситуація, яка викликала емоцію)..., Я б хотіла / хотів (що ви хотіли б змінити)…».

📍Дайте дитині можливість відповісти

Нехай дитина відповість вам. Підтримуйте зоровий контакт і слухайте, доки вона закінчить. Не завершуйте й не починайте формулювати свою відповідь, поки вона не висловиться. 

📍Узагальніть усе, що ви почули

Перекажіть дитині те, що ви від неї почули. Їй також буде потрібен якийсь час, щоби подумати про те, що сказали ви, і вирішити, чи правильно ви її зрозуміли.

📍Не бійтесь мовчання

Люди зазвичай не ведуть діалог у швидкому темпі. У розмові часто виникають паузи й короткі періоди мовчання. Якщо ваша дитина не реагує відразу, не панікуйте! Мовчання не означає, що вона вас не слухає, також воно не означає, що вам необхідно продовжувати розмовляти. Мовчання свідчить про те, що дитина думає та слухає.

Авторка — Ольга Гурська

 Джерело

Немає коментарів:

Дописати коментар