Дисципліна чи мотивація

 Підтримка ПОЗИТИВНОЇ поведінки дітей

 

Наталія Компанець ·Дисципліна чи мотивація?

Чому дисципліна краща за мотивацію?

Звичайно ж, дуже приємно робити якусь дію, якщо цікаво (інтерес– найінтелектуальніша емоція), якщо вчитель захоплююче розповідає, гарна ілюстрація чи краще – мультик про те, що вивчається.

Але настає момент, коли потрібно докласти малЕЕЕЕньке зусилля - на 0,01 всього, або на 1%. Адже навчання - це вивчення нового, а воно передбачає рух уперед на основі вже засвоєного способу дії, або на основі сформованої навички, або як подолання конфлікту себе СЬОГОДНІШНЬОГО, якому не цікаво докладати зусиль, із собою ЗАВТРАШНІМ, але з докладеним зусиллям. Але якщо дитина не звикла до зусиль, до слова "треба" (а це поняття, згідно з віковою психологією, вже має бути сформовано до 4 років), то саме цього зусилля не вистачить, щоб успіх був БІЛЬШЕ одиниці (див. малюнок).

Ну і про мотивацію. Вже давно вимірюємо мотивацію до навчання у школі. Є такі види мотивації:

👯‍ігрова (ходжу до школи, бо там граємо з друзями),
🏋️‍позиційна (ходжу до школи, тому що я вже став великий, а раніше був маленький),
зовнішня (мама сказала, я і ходжу, якби мама не змушувала - не ходив би),
оцінна (мені ставлять хороші оцінки, хвалять).
👩‍“соціальна” (зараз я навчаюсь, а потім я стану...)

"Небажана" мотивація для наших дітей - зовнішня, ми хочемо, щоб дитина другого вересня не говорила, що до школи не хоче, щоб не з-під палиці ходила. Як би від цього біжимо, пірнаючи в НУШ.

Зрілою для дитини, яка подолала 7-річну кризу, вважається мотивація - оцінна та позиційна. "Соціальна" у молодших школярів буває рідко. Скоріше це озвучення думок батьків або інших важливих дорослих. (До речі, цікаво, чи є взагалі зараз така мотивація?)

АЛЕ! Є питання.

НАВЧАННЯ БЕЗ ОЦІНОК

Вже маємо сумні результати (реальні приклади цього року).

В кінці першого класу більше половина учнів так і не навчилися читати, тому отримали завдання на літо - працювати з репетиторами (бо мотивації ігрової було недостатньо, а мами не отримували зворотний зв'язок від вчительки, не розуміючи "формувального оцінювання").
Вже у другому класі вчитися не цікаво, бо все менше ігор, як сказав один хлопчик, "вчителька змінилася, і стала злою, бо не грається більше з нами" Чи зрозуміла дітям "формуюча оцінка"?

ЧИ ПРАВИЛЬНО ОЦІНЮВАТИ "ТИ МОЛОДЕЦЬ"?

Чи правильно оцінювати "Ти молодець", навіть якщо ти не дуже молодець, і сам це розумієш. Не оцінка праці, не оцінка знань, а “старання”, підтримка позитивної самооцінки. Щоб, нарешті, перестав думати “я не молодець” у будь-якому випадку.

Якщо не сформована "зріла" мотивація, а є лише ігрова, орієнтована на інтерес, що буде далі?

У 10 років, згідно з теорією, в основному сформовано самоконтроль. Але з 6 до 10 років немає оцінок, які зрозумілі усім.

МОЄ ВАНГУВАННЯ ЗБУЛОСЯ.

Маємо дітей, які відмовляються робити зусилля для отримання нових знань, навичок і способів дій. На мотивації далеко не поїдеш... НУШ провалена.

Ну, і на завершення хочу запитати: чи були б можливі успіхи дітей, які всерйоз займаються спортом, музикою, мистецтвом, якби їх рухала мотивація, і взагалі не було б вольових зусиль?