Наприкінці лютого батьки Академічного ліцею №2 Української міської ради брали участь в анонімному опитуванні щодо деяких особливостей поведінки та виховання дітей. Було отримано 126 відповідей.
Розподіл
батьків, які відповідали на запитання, за віком дітей наступний.
На перше запитання: «В яких сферах Ваша дитина є успішною або може проявити себе лідером, і як саме? Що в неї добре виходить?» були отримані наступні відповіді.
Творчість
(у тому числі малювання, спів, танці, ліпка, дизайн, акторська майстерність,
гра на музичних інструментах) згадувались батьками 43 рази. Спорт/спортивні
ігри - 30 разів. Уміння рахувати та математика загалом – 17. Лідерські якості
власних дітей у спілкуванні згадали 12 батьків. Вивчення мов – 12.
Конструювання – 7. Програмування - 3 (плюс по одному разу згадувались
інформатика, комп’ютерні технології та комп’ютерні ігри). Читання – 4.
Рукоділля та праця загалом – 5 згадок. Навчання загалом – 5. Всебічно розвинені
та мають лідерські якості у всіх сферах – 4. Гуманітарні науки – 3. Зацікавленість
у приготуванні їжі - 2.
По
одному разу згадано спокій, точні науки, маніпулювання людьми, активний
відпочинок, здоровий спосіб життя, стійкість до проблем, суспільна діяльність,
робити щось самостійно, слухняність, біологія, географі, історія, велосипед, активність,
здатність до комунікації, відповідальність, швидкість засвоєння нової
інформації, вміння товаришувати, «гарно пише», «цікавиться», вміння писати
розповіді, поїдання солодощів, допомога тим, хто потребує.
Троє
батьків не бачать у своїх дітей лідерських якостей та одна відповідь «не знаю».
Скарги дитини на стосунки у школі стосуються наступного:
· висміювання
недоліків, вад, особливостей зовнішності – 5,
· образи
– 5,
· обзивання
– 5,
· штовхання
– 3,
· згадки
про конкретну дитину, яка налаштовує інших та/або ображає – 3,
· виклична/демонстративна
поведінка окремих дітей, демонстрація неповаги до інших – 3,
· «відсутність
виховання» - 2,
· непорозуміння
– 2.
Також
по одному разу батьки згадували наступні скарги власних дітей: «не поділили»
парту, «змагання» за лідерство, бійки та обливання, залякування (що буде
підглядати у туалеті), вседозволеність та хамство, «всі чіпляються один до
одного», скарги на вчителів, ставлення конкретного вчителя, суперечки, забирають
особисті речі, булінг, «поведінка учнів, коли зривають уроки», а також бачити,
як ображають інших.
Третє
запитання звучало так: « Я поводить себе Ваша дитина вдома, коли вона сердита
або роздратована?» і пропонувалось обрати варіанти (можна було обрати декілька
пунктів):
· кричить
на оточуючих,
· б’є
або розкидає речі,
· уникає
спілкування, йде в іншу кімнату,
· плаче,
· я
не дозволяю моїй дитині сердитись,
· говорить
про це: «Я злюся, тому, що…»
· інше.
Тішить, що частина дітей вміє назвати свою емоцію (відповідь «Я злюся…»). Було б здорово, якби ми усі частіше використовували так звані «Я-повідомлення».
https://naurok.com.ua/vizualna-pam-yatka-ya-povidomlennya-227894.html
Серед
«інше» батьки зазначили наступні варіанти дитячої реакції: обурення (2), міміка
виказує роздратування, підвищення голосу, мовчання, «по-різному», «просто
показує свій характер», від відсторонення до проговорення причини
злості/роздратування чи засмучення, дитина приходить і відбувається розмова
щодо причин злості з поясненнями дорослого (що люди різні, що вчинки дитини
також у когось можуть викликати злість). Є також варіанти відповідей: (дитина)
«спокійна, і біжить на додаткове заняття», або з відсутністю власне реакції
дитини: «завжди з’ясовуємо причину та домовляємось про рішення у ситуаціях».
Хочеться
нагадати, що злість та роздратування - наші
природні емоції, вони непогані і нехороші, вони просто є. Якщо, ми, дорослі,
лякаємось чи заперечуємо ці реакції, можливо варто замислитись?
Четверте
запитання стосувалось реакції батьків на поведінку дитини, коли та сердита або
роздратована. Пропонувалось обрати лише один варіант з наступних:
·
Мені неприємно, але я намагаюсь не
звертати увагу;
·
Я, зазвичай, можу вислухати, що з нею
відбувається;
·
Для мене це неприйнятно, це нечемна
поведінка, я не дозволяю своїй дитині так реагувати;
·
Вимагаю, щоб вона заспокоїлась, потім
розмовляємо;
·
Інше.
Ви бачите, що переважають вибори «Я, зазвичай, можу вислухати, що з нею відбувається» та «Вимагаю, щоб вона заспокоїлась, потім розмовляємо».
Про
всяк випадок нагадую, що наказ «заспокойся» може призвести до блокування емоцій
та почуттів або навіть зворотного ефекту. Психологи зазвичай пропонують
налагодити контакт та «приєднатися»: «Я бачу, що ти
сердишся/обурений/розлючений/гніваєшся, бо … Дійсно, це неприємно, коли… Я
поруч. Щоб заспокоїтись можна … Коли будеш готовий, ми можемо поговорити про …».
Серед
«іншого» батьки згадали наступні власні реакції: розмовляю, не кричу; заспокою,
поговорю, спробую пояснити, що вдома треба бути завжди веселим та самим гарним,
а увесь негатив – за двері; намагаюсь з’ясувати, що трапилось, заспокоюю та
розмовляємо на цю тему (3); обіймаю, сидимо, допоки (дитина) не почне розповідати;
стараюсь зрозуміти, заспокоюю дитину (2); розмовляю, пояснюю; намагаюсь
заспокоїти; розмовляємо; чекаю, поки заспокоїться, потім розмовляємо; вислуховую,
підтримую, намагаюсь допомогти; розмовляємо і вирішуємо проблему; намагаюсь
заспокоїти, розпитую, що сталось, як вирішити її проблему, як допомогти
впоратись; намагаюсь дізнатися, що її роздратувало, якщо не хоче одразу
говорити - спробую знову, коли заспокоїться. Хтось чесно визнає, що інколи не
витримує, підвищує голос (2) та намагається «вийти з контакту» (піти в іншу
кімнату). Хтось стверджує, що «ми друг друга розуміємо», «моя дитина не
агресивна, тому ми просто розмовляємо про проблеми, які турбують».
Зверніть
увагу, чи використовуєте Ви дієслова у множині чи однині (розмовляємо чи
розмовляю) у подібних випадках.
Цікавими
та розмаїтими були відповіді на запитання: «Як ви думаєте, що є причиною
агресії до дітей у групі/класі». Можна було обрати лише один варіант серед
наступних:
·
Діти, яких ображають, самі винуваті, вони
самі викликають таке ставлення до себе;
·
Битися взагалі нормально для дітей, не
слід звертати увагу;
·
Агресивні діти просто вимагають більш
суворого виховання та покарань;
·
Інше.
На «Агресивні діти просто вимагають більш суворого виховання та покарань» припадає майже 34% виборів. Тут у мене лишились сподівання, що дорослі плутають питання відповідальності за вчинки, дисципліну та власне «суворе виховання та покарання». Адже цей метод, особливо, коли дитина вважає його несправедливим, призводить до зростання агресії у стосунках зі слабшими. І цькують інших зазвичай ті, хто сам має досвід насильства, сам був жертвою чи свідком у тому числі домашнього насильства.
Батьки
серед причин також заначили наступне.
Вплив/копіювання
поведінки дорослих – 13 виборів, агресивним дітям не вистачає уваги – 12
виборів, самоствердження – 8, вплив виховання з боку батьків – 7, спостереження
за іншими та повторення – 6, вплив ситуації у країні (ковід, війна)- 3, «усе
залежить від батьків» - 3, дітей не вчать поваги – 2.
На
шосте запитання: «Яким саме навичкам Ви хотіли б навчити дітей?» відповіді були дуже
різні.
Батьки
згадували наступні якості: повага до себе та інших (37), вміння
спілкуватись/комунікативні навички (15), співчуття/чуйність (11), доброта (10),
вміння постояти за себе/самозахист (10), впевненість/віра у себе (9), самостійність
(9), людяність (8), ввічливість (8), вміння вирішувати конфліктні
ситуації/пошук компромісу (7), допомагати/піклуватися у скрутних ситуаціях (6),
уміння відстоювати свою думку в тому числі у колективі (5), відповідальність
(5), чесність (4), вміння налагоджувати дружні стосунки (3), вміння
підтримувати (3), вміння захищати( 3), бути справедливою людиною (3), уважність
(2), наполегливість (2); цілеспрямованість (2), працьовитість (2),різні
побутові навички (2), критичне мислення (2), толерантність (2), дисципліна (2),
терпіння (2), вміння виживати (2), вміння коректно відстоювати свої кордони
(2), прислухатися до батьків (2).
По
одному разу згадувались: любов до книг, вміти розпізнавати/прогнозувати
небезпеку, бути більш спокійними, рішучість, сміливість, витривалість, бути
більш посидючою та закінчувати справу до кінця, не впадати в паніку, тримати
рівновагу, не порушувати особисті кордони, ставитися з розумінням до кожного,
не брати близько до серця, бути більш стриманою, не реагувати на недоліки інших
та їх поведінку, формування власної думки, бути грамотною людиною, честь, самоменеджмент,
відкритість, не ображати інших, вміння приймати людей такими, які вони є,
логічне мислення, наполегливість, вміння застосовувати знання, вміння самостійно
приймати рішення, вихованість до оточуючих, самодисципліна, соціальні
здібності, вміти не подавляти свої принципи й міркування (коли допомагаєш), любити
ближніх, не засуджувати, працювати над власними помилками, бути самим собою, любити
себе, приймати себе, прислухатися один до одного, цифрова грамотність та безпека,
не так близько сприймати негідні вчинки людей, лідерські якості, ораторська
майстерність, адаптивність, любов до всього, вміння любити, вміння вільно
самовиражатись, бути самостійним у побутовому плані, правильно себе поводити у
соціумі, щирість, розуміння, вміння ділитись, не критикувати нікого, добре
відношення до людей; інтелектуальні, навчальні, трудові, побутово-економічні,
життєві (мабуть, навички). Згадувалось також бажання навчити дітей, що не треба
виконувати певні дії, для того щоб сподобатися іншій дитині/дітям, особливо,
якщо такі дії негативні, навчити порядку, фінансовій грамотності, розумному
підходу до всіх питань, бути розумною і щасливою, менше бути доброзичливою,
зважувати ситуацію перед тим , як робити якісь дії, жити, відрізняти
"погане" від "хорошого". Також були відповіді: вчитись і ще
раз вчитись, розуміння цінності, розвитку, зайнятість корисними речами.
Дякую
усім батькам, які взяли участь в опитуванні.
Щасливого
дорослішання під мирним небом.
З
повагою, шкільний психолог
P.S. Російськомовні відповіді перекладала. Дещо лишу без коментарів. Взагалі хотіла, щоб Ви склали свою думку щодо результатів.
Немає коментарів:
Дописати коментар