Центр практичної нейропсихології - Одеса
Часто ми думаємо, що самооцінка дитини — це лише слова підтримки або похвала за гарну оцінку. Але насправді її фундамент набагато глибший і ширший. Це щоденні деталі, які ми можемо не помічати, але які закладають відчуття «Я можу», «Я важливий», «Я достойний любові».

Коли дитина вчиться самостійно вдягатися, їсти, користуватись горщиком — це не просто зручно для батьків. Це дає дитині розуміння: я справляюсь. І це перший крок до здорової самооцінки.

Чітка вимова часто залежить від харчування, розвитку м’язів обличчя та загального здоров’я. Тверда їжа, логопед, стоматолог — усе це формує мовленнєву впевненість, здатність виражати себе.

Здорове тіло — міцна опора для самопочуття. Дитина, яка має сили бігати, гратись, вчитись, не просто активна — вона відчуває себе живою, здатною, сильною.

Рівні зубки — це не лише естетика. Це про те, як дитина посміхається у дзеркало, як вона почувається поруч з однолітками, як сприймає себе.

Хтось співає, хтось будує з конструктора, хтось добре грає у футбол — гуртки, секції, хобі допомагають дитині відчути: я маю талант, у мене виходить.

Без крику, без принижень, без агресії. Там, де дитину чують і підтримують, вона вчиться вірити в себе.

Командна гра, вміння заводити друзів, домовлятись — усе це формує не лише дружбу, а й навички саморегуляції та емоційного інтелекту.

Мандрівки, театри, магазини, табори — будь-який досвід дає дитині нове «я з цим впорався». І ще одне "плюсик" до самооцінки.

Безумовна, ніжна, послідовна. Не за досягнення, а просто тому, що дитина — є.
Самооцінка — це не один фактор. Це мозаїка, яку ми створюємо щодня. Маленькі дії, правильні слова, здорове середовище — усе має значення.
P.S. Також можете подивитися пояснення кандидата біологічних наук Петра Чорноморця.
Немає коментарів:
Дописати коментар