Якщо дитина багато відволікається

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Скарги батьків на те, що дитина не може довго зосередитись на завданнях, є однією з найпоширеніших причин звернення до дитячого нейропсихолога. Часто дорослі сприймають труднощі з концентрацією як прояв неслухняності, ліні чи небажання вчитись. Проте в основі цієї поведінки майже завжди лежать нейрофізіологічні причини, пов’язані з особливостями розвитку мозку дитини.

Увага — це не окрема функція, а складна система, яка формується поступово й тісно пов’язана з іншими когнітивними та емоційними процесами.

Для того щоб дитина могла довго утримувати увагу, її мозок має досягти певного рівня зрілості, зокрема лобові частки — ділянки, відповідальні за контроль, планування, регуляцію поведінки та цілеспрямовану діяльність.

Ці структури активно дозрівають упродовж усього дитинства і юнацтва, а повної зрілості досягають лише у дорослому віці. Тому вимагати від дитини багатохвилинної зосередженості дорівнює вимозі до мозку функціонувати на рівні, до якого він ще просто не доріс.

Окрім структурної незрілості, концентрація може страждати через низку супутніх чинників. До прикладу, сенсорна чутливість, коли мозок дитини перевантажений зовнішніми стимулами (яскраве світло, гучні звуки, незручний одяг), знижує доступні ресурси уваги. В таких умовах навіть проста задача може викликати втому або роздратування.

Важливу роль відіграє і рівень саморегуляції: дитина, яка перебуває у стані емоційного збудження, тривоги чи перевтоми, не здатна ефективно фокусуватись, навіть якщо інтелектуально вона розуміє завдання. Також не можна ігнорувати фактор мотивації. У дитячому віці увага має тісний зв’язок з емоційною зацікавленістю — дитина краще концентрується не на тому, що «треба», а на тому, що має для неї внутрішній сенс.

Таким чином, труднощі з концентрацією уваги не свідчать про небажання вчитись або «погану поведінку», а є природним відображенням того, на якому етапі розвитку перебуває нервова система дитини.

Завдання дорослих — не тиснути і не вимагати «зосередься негайно», а створити умови, в яких увага дитини зможе поступово дозрівати. Це означає — дозоване навантаження відповідно до віку, структуроване середовище, врахування сенсорних особливостей, підтримка емоційного стану та навчання стратегіям саморегуляції.

З нейропсихологічної точки зору, розвиток уваги — це динамічний процес, що відбувається на тлі дозрівання мозку та взаємодії з навколишнім середовищем. І він вимагає не стільки контролю, скільки розуміння й підтримки.

(с) Вікторія Книш @vikulintus - нейропсихолог, дитячий психолог