«Я ж тобі вже сто разів сказала!» – якщо ця фраза знайома, швидше за все, ваша дитина не просто «неслухняна». Причина може бути глибшою – у роботі мозку.
Лобові частки, які відповідають за контроль поведінки, ще розвиваються. Дитині фізично складніше гальмувати імпульсивні реакції.
Слухове сприйняття іноді працює вибірково – якщо в кімнаті багато стимулів (іграшки, звуки, емоції), мозок просто «відфільтровує» вашу фразу.
Пам’ять на інструкції – якщо сказати дитині одразу три прохання («прибери іграшки, вимий руки, сядь за стіл»), мозок може запам’ятати лише останнє.
Як бути?
Говоріть короткими фразами – замість «Прибери іграшки, вимий руки та сядь за стіл» скажіть: «Спочатку прибери іграшки». Коли зробить – давайте наступну інструкцію.
Використовуйте контакт очима та дотик – легкий дотик до плеча або руки допоможе залучити увагу.
Переконайтеся, що дитина почула – попросіть її повторити сказане своїми словами.
Створюйте спокійне середовище – вимкніть телевізор, зменшіть фоновий шум, щоб мозок не відволікався.
Додавайте ігровий елемент – дітям легше сприймати прохання через гру: «Давай подивимося, хто швидше прибере іграшки – ти чи я?»
Слухняність – це не про покарання, а про розвиток самоконтролю.



Як бути?





Слухняність – це не про покарання, а про розвиток самоконтролю.
Немає коментарів:
Дописати коментар