Низька мотивація до навчання

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

3 дн.  · 

Ситуації, коли дитина не хоче вчитись, уникає будь-якої навчальної активності або демонструє байдужість до шкільних завдань, зустрічаються дуже часто.

Важливо памʼятати: низька навчальна мотивація — це не причина, а наслідок. І для ефективної роботи необхідно вийти за межі «мотиваційних технік» і зосередитись на глибинних нейропсихологічних причинах.

З нейропсихологічної точки зору, мотивація тісно пов’язана з лобними структурами мозку, які відповідають за ініціативність, цілепокладання, контроль активності та усвідомлене регулювання поведінки. Якщо ці ділянки недостатньо зрілі або функціонують із труднощами, то дитина просто не може організувати себе на дію, навіть якщо усвідомлює її необхідність.

Окрім цього, варто враховувати наявність когнітивних слабкостей — дефіцит уваги, нестійку робочу памʼять, порушення зорово-просторової або мовленнєвої переробки. Якщо будь-який з компонентів навчального процесу дається дитині з надмірними зусиллями, мозок поступово починає уникати такого типу діяльності, оскільки вона асоціюється з постійним перевантаженням, неуспіхом і фрустрацією.

У роботі з такими дітьми варто дотримуватись кількох принципів.

По-перше, не варто починати з формування «мотивації», якщо не створено відчуття успішності. Дитина має відчути, що вона може справлятись — хоч із малими, але досяжними задачами.

По-друге, важливо опиратись на сильні сторони та інтереси: саме вони активують позитивне підкріплення, запускають дофамінову систему і дозволяють будувати навчання через задоволення.

Також особливу увагу слід приділяти рутині, структурі та передбачуваності. Для дітей з низькою ініціативністю структура — це опора, яка знижує енергетичні витрати на «вмикання» в процес.

Варто також використовувати чітке зовнішнє кодування дій: візуальні підказки, таймери, «кроки завдання», а також позитивне підкріплення не лише результату, а й процесу.

Робота з мотивацією — це завжди робота з внутрішньою безпекою, тілесною та емоційною регуляцією, досвідом навчального успіху й дозованим ускладненням завдань. У багатьох випадках нейрокорекція дитини (покращення регуляції, уваги, памʼяті, переробки інформації) є ключем до поступового формування справжньої внутрішньої мотивації.

(с) Вікторія Книш @vikulintus - нейропсихолог, дитячий психолог