Як працювати з дитиною, яка має підвищену тривожність

 👌Як працювати з дитиною, яка має підвищену тривожність через новини чи страхи майбутнього: підтримка, що справді допомагає

 

Сучасні діти зростають у середовищі, де новини про війну, зміни клімату, хвороби, катастрофи або економічну нестабільність стали частиною повсякденності. Для дорослих це — виклик. Для дітей — постійне джерело тривоги. Вони ще не вміють раціонально відокремлювати реальні загрози від перебільшень і тривожного фону, тому їхня психіка може бути в стані хронічного напруження.

Підвищена тривожність у дітей часто пов’язана не з фактом загрози, а з її емоційним сприйняттям та відсутністю підтримки. Саме тому дорослі мають не лише інформувати, а й підтримувати.

Як проявляється тривожність через страхи майбутнього:

Часті питання про війну, катастрофи, смерть, безпеку близьких

Страх залишитись наодинці або відійти від батьків

Скарги на головний або шлунковий біль без медичних причин

Зниження інтересу до навчання, ігор, спілкування

Ритуали перевірки, контроль: «А точно нічого не станеться?»

У молодших дітей це може проявлятись у вигляді нічних пробуджень, плачу, «дитячої мови» чи раптової замкнутості. У старших — у вигляді апатії, замкненості, вибухів гніву або гіперконтролю.

Перевірені кроки підтримки:

1. Не знецінюйте емоцій

❌ «Та не бійся!»

✅ «Я бачу, що тобі страшно. Це природно — іноді нам усім страшно. І я поруч.»

Називання емоцій і прийняття — це перший крок до стабілізації стану.

2. Фільтруйте потік інформації

Обмежте перегляд новин у присутності дитини

Не дозволяйте дитині самостійно гортати стрічки новин або переглядати тривожні відео

Пояснюйте ситуації доступною, чесною мовою:

«Зараз десь у світі відбуваються складні речі. Але ми в безпеці. Є багато людей, які працюють, щоб усім стало краще.»

3. Поверніть дитині відчуття стабільності

Підтримуйте рутину: сон, навчання, дозвілля

Уточнюйте: що буде завтра, хто її забере, коли повернетеся

Якщо змінюються плани — попереджайте заздалегідь

Тривожність зменшується, коли світ стає передбачуваним.

4. Пояснюйте, що таке тривога

«Тривога — це як будильник у мозку. Він сигналізує: "Може, щось небезпечно". Але іноді він дзвонить даремно. Ми можемо перевірити, чи це справжня загроза.»

Таке пояснення дозволяє дитині сприймати емоції як частину себе, а не як щось страшне й неконтрольоване.

5. Додавайте «противагу тривозі» у щоденне життя

Гумор і гра

Природа, тварини, рукоділля

Тілесний контакт — обійми, тримання за руку

Спільна діяльність, де дитина має контроль (будує сюжет гри, обирає книжку тощо)

6. Навчайте технік самозаспокоєння

Дихання 4-4-4: вдих — 4 сек, затримка — 4, видих — 4

Сканування тіла: заплющ очі, «пройдися» увагою по тілу, розслаб, що напружено

Щоденник тривог: «Чого я боюсь?», «Що мені допомагає?»

Це дає дитині інструменти для саморегуляції та навчає бути в контакті з собою.

Коли варто звертатись до спеціаліста:

Тривога триває понад 4 тижні й заважає щоденному життю

Дитина уникає соціальних контактів або школи

З’являються панічні атаки, нав’язливі дії, тіло реагує болем

Ви самі відчуваєте, що не справляєтесь

Психологічна допомога — не ознака слабкості, а турбота про психіку дитини так само, як і про її фізичне здоров’я.

Висновок: страх — не ворог, а сигнал

✔️ Діти тривожаться не тому, що слабкі, а тому, що не мають ще досвіду переживання складного

✔️ Завдання дорослого — не гасити емоції, а залишатись поруч, приймати, пояснювати, любити

✔️ Тривожна дитина стає стійкою не тоді, коли перестає боятися, а коли знає: «Я можу боятися — і я не сам»

💡 Найкраща допомога дитині — це не готові відповіді, а ваша стабільність, присутність і довіра до її сили.

Джерело