Як з дітьми говорити про втрату

 Дитячий психолог

Як говорити з дитиною про смерть близьких: поради психотерапевтки

Для дитини втрата не обмежується лише втратою близького дорослого, для дитини втрата — дуже широке поняття. Втратою може бути втрата житла, звичного способу життя, тварини, емоційна втрата. Наша роль як дорослих пояснити світ, дати відчуття безпеки, пояснити, що в цьому світі може бути щось небезпечне.

Краще, щоби повідомляли дитині про смерть близьких близькі люди. Ті, з якими вона має право бути будь-якою. Тому що реакція дитини теж буде залежати від її віку. Якщо такої можливості немає — ми би рекомендували попросити звернутися до людини, яка має бодай якийсь досвід в цьому (шкільні психологи і т. д.).

Комунікація про втрату має свої вікові особливості:

Якщо ми дивимося на дошкільнят — ці діти ще не розуміють невідворотність смерті. Сьогодні буде повідомлено про смерть, а завтра дитина запитає, коли повернеться тато. Це нормальна реакція для цього віку. У випадку з такими дітками найважливіше для них — повідомляти, не замовчувати.

Друга вікова категорія 6- 12 років. У цьому віці вже є усвідомлення кінцевості життя. Ми можемо говорити трохи більше. Важливо на рівні дитини пояснити деталі про смерть. Дитина має право ставити ці питання. Це можливість дізнатися деталі, зрозуміти, що сталося, дає дитині внутрішнє відчуття, що «якось я з цим справляюсь». Може бути гнів, біль, кошмар, регресія поведінки, з’явитися страх за інших членів сім’ї, що ще хтось не повернеться, ще хтось зникне. Важливо дітям проговорювати, куди ви йдете.

Щодо підлітків: для них реакції дуже подібні до дорослих, єдине, що вони з ними не вміють настільки справлятися, як дорослі. Дуже часто дитина такого віку може злитися на померлого: «Як він міг так зі мною вчинити». Дуже важливо дати дитині позлитися, висловити ці почуття, тому що якщо вони не підуть назовні, то підуть всередину.

Не варто зволікати з повідомленням про смерть.

Не варто використовувати різні евфемізми: «пішов за веселку», «заснув». Часто у маленьких дітей, яким говорять, що хтось «заснув» і не прокинувся, з’являються проблеми зі сном, бо вони бояться не прокинутись. Найкраще використовувати загальноприйняті слова: «помер» або «загинув».

З матеріалу для Громадського радіо, інтерв’ю з Ольгою Золотар.

Психолог на звʼязку