Нагадування для тривожних

Джерело

 

Якщо дитина багато відволікається

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Скарги батьків на те, що дитина не може довго зосередитись на завданнях, є однією з найпоширеніших причин звернення до дитячого нейропсихолога. Часто дорослі сприймають труднощі з концентрацією як прояв неслухняності, ліні чи небажання вчитись. Проте в основі цієї поведінки майже завжди лежать нейрофізіологічні причини, пов’язані з особливостями розвитку мозку дитини.

Увага — це не окрема функція, а складна система, яка формується поступово й тісно пов’язана з іншими когнітивними та емоційними процесами.

Для того щоб дитина могла довго утримувати увагу, її мозок має досягти певного рівня зрілості, зокрема лобові частки — ділянки, відповідальні за контроль, планування, регуляцію поведінки та цілеспрямовану діяльність.

Ці структури активно дозрівають упродовж усього дитинства і юнацтва, а повної зрілості досягають лише у дорослому віці. Тому вимагати від дитини багатохвилинної зосередженості дорівнює вимозі до мозку функціонувати на рівні, до якого він ще просто не доріс.

Окрім структурної незрілості, концентрація може страждати через низку супутніх чинників. До прикладу, сенсорна чутливість, коли мозок дитини перевантажений зовнішніми стимулами (яскраве світло, гучні звуки, незручний одяг), знижує доступні ресурси уваги. В таких умовах навіть проста задача може викликати втому або роздратування.

Важливу роль відіграє і рівень саморегуляції: дитина, яка перебуває у стані емоційного збудження, тривоги чи перевтоми, не здатна ефективно фокусуватись, навіть якщо інтелектуально вона розуміє завдання. Також не можна ігнорувати фактор мотивації. У дитячому віці увага має тісний зв’язок з емоційною зацікавленістю — дитина краще концентрується не на тому, що «треба», а на тому, що має для неї внутрішній сенс.

Таким чином, труднощі з концентрацією уваги не свідчать про небажання вчитись або «погану поведінку», а є природним відображенням того, на якому етапі розвитку перебуває нервова система дитини.

Завдання дорослих — не тиснути і не вимагати «зосередься негайно», а створити умови, в яких увага дитини зможе поступово дозрівати. Це означає — дозоване навантаження відповідно до віку, структуроване середовище, врахування сенсорних особливостей, підтримка емоційного стану та навчання стратегіям саморегуляції.

З нейропсихологічної точки зору, розвиток уваги — це динамічний процес, що відбувається на тлі дозрівання мозку та взаємодії з навколишнім середовищем. І він вимагає не стільки контролю, скільки розуміння й підтримки.

(с) Вікторія Книш @vikulintus - нейропсихолог, дитячий психолог

Вислови, які можуть свідчити про занижену самооцінку підлітка

Дитячі емоції

 UNICEF Ukraine

Здатність відчувати емоції — одна з наших суперсил. Допоможемо дитині навчитися керувати нею?

Іскорка Жуж розповідає, як це зробити. А тим часом згадайте, через що ваша дитина засмутилася востаннє?

Самодопомога при тривозі

Healthy Initiatives

Коли накриває тривога (а таке трапляється у всіх), старайтеся не піддаватися.

Іноді достатньо зробити щось дуже просте: переключитися, попити холодної води , послухати улюблену музику , подихати глибоко .

Це не "дитячі поради". Це робочі техніки, які рекомендують лікарі.

Зібрали кілька простих вправ на картинці — збережіть і передайте тим, кому це важливо.

Ми всі зараз живемо у складні часи. І нічого соромного в тому, щоб підтримати себе.

"Я тебе люблю" батьківською мовою

 Ти як?

Батьківська любов — це мова, яку ми вивчаємо з дитинства. І часто починаємо її розуміти лише тоді, коли дорослішаємо.

Чекаєш від батьків почути «я тебе люблю», а вони питають, що у тебе було на обід. І лише з роками приходить усвідомлення: це не просто турбота. Вони справді люблять. Просто у свій спосіб.

Як підтримати людину, яка переживає важкі події?

 Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" - Київська філія

Як підтримати людину, яка переживає важкі події?

Життя складається з різних подій, якісь із них дають нам відчуття натхнення та ресурсу, а якісь виснажують. Однак, часто ще складніше, коли важкі події переживають наші близькі. У такі моменти хочеться допомогти, полегшити біль і дати відчуття безпеки. Але іноді ми можемо не знати як саме підтримати того, хто поруч, а тому, часом, можемо навіть відсторонюватись. Спробуймо розібратись що саме може бути найкращою підтримкою.

Що справді допоможе?

Просто бути поруч

Емоційна підтримка – це не лише слова, а й сама присутність. Близька людина може навіть не мати сил на розмови, але саме відчуття, що вона не одна, уже багато значить. Не потрібно шукати «правильні» фрази – достатньо дати зрозуміти:

«Я тут. Ти не один/не одна».

«Я з тобою, і мені важливо, як ти почуваєшся».

Не знецінювати почуття людини

У бажанні підбадьорити ми часто кажемо:

«Не переживай»,

«Все мине»,

«Попереду тільки краще».

Такими словами ми можемо створити відчуття, що емоції людини не важливі або що вона «неправильно» їх переживає. Замість цього краще сказати:

«Я бачу, як тобі важко, і це нормально відчувати такі емоції».

«Я поруч, коли тобі потрібно виговоритися або просто посидіти разом».

«Якщо тобі щось потрібно – я тут».

Допомогти знайти точки опори

У когнітивно-поведінковій терапії (КПТ) є поняття поведінкової активації. Це маленькі дії, які можуть допомогти людині отримати ресурс на переживання складнощів та поступово повернути контроль над своїм життям.

Що можна запропонувати у якості активностей?

Прогулятися разом.

Подивитися улюблений фільм.

Допомогти з рутинними справами – приготувати їжу, прибрати, зробити покупки.

Нагадати про звичні приємні речі, які раніше приносили радість.

Запросити до улюбленого ресторану

Подивитись разом фото чи відео приємних моментів

Важливо: не потрібно змушувати до поведінкової активації, можна дати ідею, “запросити” до активності

Не змушувати говорити, але залишатися відкритим(ою) до розмови

Кожен переживає біль по-своєму. Хтось потребує багато розмов, а комусь важливо побути в тиші. Головне – не нав’язувати спілкування, але й не залишати людину в повній ізоляції. Відчуття, що поруч є людина, до якої можна прийти за підтримкою вже само по собі є великою підтримкою.

Запитати, що потрібно саме зараз

Замість того, щоб здогадуватися, краще просто запитати:

«Чим я можу допомогти тобі зараз?»

«Ти хочеш поговорити чи просто побути в тиші разом?»

«Мені важливо знати, що може тебе зараз підтримати».

Що точно не допоможе?

«Ти маєш триматися»

(Людина вже й так намагається, але зараз у неї мало внутрішнього ресурсу.)

«Є люди, яким ще гірше»

(Це не зменшує її власного болю, а лише додає почуття провини за власні переживання.)

«Просто не думай про це»

(Це неможливо. Емоції не можна просто вимкнути за бажанням.)

Підтримка – це не про «виправлення» стану людини, не про намагання швидко розв'язати проблему чи відволікти людину, щоб вона «перестала сумувати». Важливо бути опорою, яка допоможе їй пережити складний період, а не заглиблюватися разом у страждання чи навпаки, удавати, що все гаразд.

Просто бути поруч – найцінніше, що можна дати.

А також, психологи та психотерапевти центру “Коло сім’ї” завжди готові бути поруч у складні моменти, надаючи кваліфіковану допомогу.

Авторка статті: психологиня Ганна Старченко