Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" - Київська філія
Що важливо знати про РДУГ
РДУГ (розлад дефіциту уваги та гіперактивності) — англ. attention deficit/hyperactivity disorder (ADHD) - розлад нейророзвитку (згідно класифікатору хвороб Американської психіатричної асоціації DSM-5), що починається в дитинстві і характеризується порушенням виконавчих функції мозку, що може проявлятись симптомами неуважності і/або гіперактивності, імпульсивності, емоційної дисрегуляції. Ці симптоми є стійкими в часі, поширеними в різних ситуаціях, суттєво порушують академічне, професійне та соціальне функціонування.
РДУГ є дуже поширеним, зустрічається приблизно у 5% дітей і у 3% дорослих. Він є найпоширенішим серед розладів розвитку. В США (за даними національного дослідження здоров’я дітей NSCH у 2022 році) приблизно в кожної девʼятої дитини було виявлено РДУГ. Статистика зростає, останні роки стали більше виявляти РДУГ у дівчат, підлітків і дорослих.
Наука не стоїть на місці, з часом з’являється більше інформації про механізми РДУГ.
За минулі десятиліття назва цього розладу змінилася з «синдрому дефіциту уваги (ADD)» на нинішню назву «синдром дефіциту уваги/гіперактивності (ADHD)» і уточнено визначення, яке було розширено до трьох основних типів: неуважне, гіперактивне/імпульсивне та комбіноване представлення.
Був помітний прогрес у клінічному розумінні, а також у визначенні деяких нейробіологічних шляхів, які, ймовірно, залучені, але є багато що про РДУГ досі недостатньо вивчено, особливо про розлад у дорослому віці.
Інформування населення є важливим завданням. Адже недостатність обізнаності в суспільстві і хибні уявлення, створюють додаткові проблеми і труднощі як для самих людей з РДУГ, так і для їх родин та оточення. Досі існує багато міфів про РДУГ, зокрема що такого розладу не існує, що це проблема поганого виховання або ліні, відсутності сили волі і і т.п.
РДУГ шкодить людині не лише проблемами, пов'язаними з проявом симптомів, а й віддаленими наслідками, негативно впливаючи на різні сфери життя. Людина через прояви РДУГ може зазнавати соціального відкинення, осудження, потрапляти в небезпечні ситуації, мати проблеми з законом, труднощі будувати і підтримувати стосунки, проблеми у навчанні та /або в професійної діяльності, перешкоди в реалізації важливих цілей.
Вчасна діагностика і професійна допомога дозволить людям з РДУГ уникнути багатьох проблем, зокрема повʼязаних з ризикованою поведінкою, та істотно покращити якість життя.
Людина може проявляти імпульсивність, неуважність, труднощі з контролем емоцій і не мати РДУГ, симптоми можуть бути обумовлені іншими причинами. Якщо ви спостерігаєте вищезазначені симптоми в себе або у вашої дитини, і вони істотно погіршують якість життя, важливо звернутись до дитячого або дорослого психіатра за професійною якісною діагностикою. Грамотний діагностичний процес є запорукою ефективної допомоги і він є комплексним, оскільки немає одного тесту чи аналізу, який би дав відповідь є розлад чи ні. Обстеження включає ретельний аналіз особливостей поведінки та інших симптомів, збір інформації від батьків, вчителів та інших ключових осіб.
Важливо знати, що РДУГ є біологічно обумовленим розладом.
Існують певні структурні, функціональні і нейрохімічні відмінності мозку людей з РДУГ.
Особливості характеризується недостатньо ефективною роботою певних зон мозку (префронтальна кора, базальні ганглії, тімʼяна та мозочкова області ), які відповідають за контроль поведінки, уваги і емоцій. Вищезазначені ділянки можуть бути меншими за розмірами (приблизно на 3-5% в порівнянні з нормотиповими особами), мати нижчий рівень електричної активності.
В дітей та підлітків, що мають РДУГ, лобна кора відстає в середньому на 2-3 роки в своєму дозріванні.
Відмінності полягають в меншому рівні нейротрансміттерів: дофаміну і норадреналіну, ніж в осіб, що не мають РДУГ. Це сповільнює передачу імпульсів ускладнює зберігання інформації, яка необхідна для вирішення задач. Також це впливає на погіршення тормозного контролю. Дофамін пов‘язаний з регуляцією емоцій, почуттями задоволення і винагороди. Низький його рівень ускладнює підтримання мотивації. Мозок віддає перевагу короткостроковим негайним винаходам і ігнорує довгострокові, які можуть бути більш значущими і важливими.
Згідно до DSM 5 виділяють 3 основні підтипи РДУГ:
1 - проявляється симптомами гіперактивності та імпульсивності;
2 - так звана неуважна форма - більшість симптомів пов`язані з неуважністю і часто супроводжується сповільненим темпом мислення. Ця форма частіше зустрічається у дівчат і жінок. Вона є менш діагностованою бо не не такою помітною для оточуючих. Можуть бути відсутні помітні проблеми з поведінкою.
3 - змішана або комбінована форма РДУГ — коли неуважність поєднується з гіперактивністю-імпульсивністю.
Прояви РДУГ можуть змінюватись з віком. Якщо людина мала симптоми РДУГ в дитинстві є імовірність, що в дорослому віці їх прояви зменшаться і вже не відповідатимуть критеріям розладу. Це може бути пов'язано з дозріванням лобної кори та тренуванням певних навичок, що компенсують недостатність самоконтролю.
Проте у 50-80% дорослих РДУГ зберігається впродовж життя.
Симптоми РДУГ в дорослих можуть бути не такими помітними, як в дитинстві.
Гіперактивність в дорослих може проявлятись постійною зайнятістю, частими змінами положення тіла, поспішанням, метушливістю, перебиранням в руках предметів та ін.
Імпульсивність - схильністю до ризику, до азартних ігр, швидкістю в прийнятті рішень, недостатнім контролем злості, балакучістю, частим перебиванням співрозмовника, імпульсивними покупками тощо.
Неуважність — забудькуватістю, труднощами з самоорганізацією, губленням предметів, частими відволіканнями, нераціональним розподілом часу та ін.
Допомога людям з РДУГ.
Лікування РДУГ відрізняється від віку і важкості симптомів.
Для дітей менше 6 років поведінкова терапія рекомендована як перша лінія лікування і включає в себе переважно навчання батьків управлінням поведінкою дитини а також поведінкове втручання в дитячому колективі (за наявністю)
Для дітей старше 6 років можуть призначатись ліки разом з поведінковими втручаннями.
РДУГ не є виліковним, а є хронічним станом. Використання медикаментів при РДУГ має функцію корекції функціонування мозку (активізація певних ділянок мозку), цей метод показує високу ефективність. У 70-95% дорослих, що приймають препарати зменшуються симптоми, у 20-30% дорослих спостерігається повна нормалізація стану.
Дію медикаментів при РДУГ можна порівняти з використанням окулярів при порушенні зору, ефект діє під час застосування. Тому пацієнти можуть приймати ліки довгий час і навіть пожиттєво. Призначити препарати може лише лікар за необхідністю і в залежності від складності порушень.
Поведінкова терапія для дітей, дорослих та молоді допомагає здобути навички, що покращують самоконтроль і компенсують недостатність виконавчих функцій мозку.
Індивідуальна КПТ показує високу ефективність в роботі з молоддю та дорослими. Окрім тренінгу контролю поведінки, імпульс-контролю і самоорганізації, КПТ допомагає виявити і подолати негативні моделі мислення, лікує супутні розлади.
Психотерапія РДУГ спирається на індивідуальні особливості, адже прояви РДУГ істотно відрізняються в різних людей.
В залежності від того, які труднощі має даний конкретний пацієнт підбирають інструменти, які відповідають його потребам.
Кращому розумінню РДУГ сприяє вивчення
когнітивних процесів, що пов‘язані з виконавчими функціями мозку і які порушуються при РДУГ.
Виділяють 7 важливих когнітивних навичок, пов’язаних з реалізацію виконавчих функцій мозку:
1. Самоусвідомлення. По суті це здатність спостерігати і оцінювати свої вчинки (погляд на себе зі сторони). Через недостатність цієї функції людина може не помічати проблему там, де вона існує. Недостатність самоусвідомлення враховується під час обстеження на виявлення РДУГ, лікарі не покладаються 100% на самозвіт, необхідно зібрати інформацію від інших людей (друзів, партнера, колег, вчителів та ін.)
2. Стримування/ гальмування себе під час дії імпульсу (пауза в дії). Це можливість зупинитись, щоб подумати, що ви збираєтесь зробити. Коли є трудність чинити спротив імпульсам, людина часто відволікається, реагує на кожну подію, потрапляє в місця, куди не хола би потрапити, робить те, про що потім шкодує.
3. Невербальна робоча пам’ять (внутрішній погляд). Дозволяє зберігати і використовувати інформацію, яка отримана через органи відчуттів. Ця функція бере участь у багатьох когнітивних процесах. Невербальна оперативна пам’ять дає нам карту, яка допомагає рухатись до бажаного майбутнього Її можна порівняти з системою GPS навігації в автомобілі, використовуючи цю карту ми можемо потрапити до цілі. Недостатність цієї навички проявляється трудністю пригадати події минулого, передбачити події, що можуть статись у майбутньому. Людина може не бачити повної картини, не враховує передумов та наслідків.
4. Вербальна оперативна пам’ять (голос розуму/ діалог з собою подумки) пов‘язана з використанням внутрішньої мови. Ключовий інгредієнт в процесі мислення людини - мова. За допомогою вербальної пам’яті люди вивчають, зберігають та відновлюють інформацію.
Вербальна пам’ять дозволяє описувати і усвідомлювати події, вирішувати проблеми, створювати правила, дотримуватись моральних імперативів, будувати плани, тримати в голові те, що прочитали і почули, Недостатність вербальної оперативної пам’яті ускладнює можливість робити висновки з ситуацій, в результаті людина не має чіткого усвідомлення, що працює, а що ні, схильна робити передчасні висновки.
Протиправна поведінка також може бути пов’язана з недостатністю вербальної оперативної пам’ятіі, людина може не мати чітко описаних етичних стандартів, що правильно, а що ні.
5. Регуляція емоцій - здатність впливати на свої емоції. Включає в себе контроль над збудженням, здатність виражати емоції соціально прийнятним способом, змінювати відношення до певних подій. Емоційна регуляція дає людині владу над собою.
6. Самомотивація - можливість мотивувати себе у випадку довгої відсутності винагороди, стимулювати себе робити те, що необхідно заради досягнення важливих віддалених по часу цілей.
7. Планування і вирішення проблем. Завдяки цій навичці людина оперує вербальною і невербальною інформацією, що зберігається у памʼяті, створює нові ідеї. Ця функція допомагає розглянути всі варіанти в процесі прийняття рішень, обрати оптимальний шлях досягнення мети.
Визначивши які саме навички є в дефіциті, можна підібрати інструменти для корекції певної виконавчої дисфункції мозку.
Важливий принцип - максимально використовувати зовнішнє середовище для компенсації внутрішнього дефіциту.
Якщо є проблемою є недостатність самоусвідомлення просіть людей, яким Ви довіряєте надавати зворотній звʼязок, давати знак коли ви робите помилки.
Звертайтесь до експертів за допомогою для оцінювання своїх результатів, розробки правил, відслідковуванням динаміки змін.
Задавайте собі питання: «Що зараз відбувається? Чи це відповідає моїм цілям? Яка потрібна допомога? Як реагують інші люди на мої дії?»
Робіть час зовнішнім. Використовуйте таймери годинники, різні пристрої, що відслідковують часові інтервали і нагадуючи про дедлайни.
Присутня надмірна імпульсивність? Використовуйте правило: «Зупинись, потім дій!» Вивільніть час для усвідомлення.
Визначить, в яких ситуаціях ви частіше робите імпульсивні дії і де це найбільше шкодить.
Зупиняйте себе ледь помітним жестом. (наприклад, рукою можна прикривати рот або притримувати щелепу для зупинки себе від зайвих слів). Навмисно сповільнюйте дії, мову, розтягуйте фрази, щоб виграти час на відповідь. Навіть кілька секунд може бути достатньо, щоб переосмислити дію, прийняти більш зважене рішення, зупинити вчинок, про який будеш шкодувати.
Недостатність невербальної внутрішньої пам'яті можна компенсувати за допомогою візуалізації подій минулого. Згадайте, коли Ви раніше потрапляли в схожу ситуацю. Які були наслідки? Розмістіть на видному місці нагадування про ці події (наприклад, дівчина, що має схильність до імпульсивних покупок повісила зображення дорогого взуття разом з зображенням банківської карти).
Екстерналізуйте важливу інформацію. Не варто покладатись на здатність тримати все в голові. Використовуйте предмети, візуальні, аудіальні засоби.
Вербальна робоча памʼять також потребує зовнішніх опор. Паперовий щоденник буде головним помічником, туди важливо записувати все, що потрібно памʼятати (домовленості, плани, обіцянки, список справ, цілі).
Він виконує функцію зовнішньої робочої пам'яті.
Використовуйте словесні нагадування, інструкції, підказки, правила. Промовляйте в голос, що плануєте зробити.
Станьте власним інтервʼюеом, задавайте собі ключові питання, опишіть суть власних правил та принципів.
Запишіть план дій в типовій ситуації (має бути чітка зрозуміла інструкція) повертайтесь до нього коли перериваєтесь чи відволікаєтесь. Тримайте його на видному місці.
При недостатку самомотивації використовуйте відповідальність перед іншими особами, зовнішні оцінювання. Знайдіть наставника, перед яким ви будете регулярно звітувати про виконані завдання.
Складні задачі діліть на маленьки кроки, підкріплюйте їх негайними заохоченнями і винагородами.
Застосовуйте негайні винагороди і заохочення після виконання завдань.
Навички планування і вирішення проблем важливо вдосконалювати щодня відповідними практиками.
Встановіть ясні цілі: визначте, що ви хочете досягти.
Розбивайте довгострокові цілі дрібніші завдання. Якщо проект має бути зробленим протягом дня, розбите його виконання на годинні або півгодини інтервали. Якщо протягом тижня, визначить, який об'єм потрібно зробити кожен день.
Працюйте над покращенням навичок прийняття рішень: аналізуйте альтернативи, оцінюйте позитивні і негативні наслідки кожного з варіантів вибору, визначить, який спосіб досягнення цілі є найкращим для вас, який перший крок потрібно зробити для його реалізації.
Важливо записувати свої міркування, так буде легше втримати увагу і бачити цілісну картину. Постійно повертайтесь до своїх записів, удосконюйте їх і уточнюйте. Висновки зафіксуйте чітко і лаконічно. Розмістіть на видному місці. Доповніть малюнками.
Поставте завдання у пріоритетному порядку: визначте, які з них важливі та термінові, і сконцентруйтеся на них у першу чергу.
Застосовуйте навички вирішення проблем, вирішуючи повсякденні завдання та проблеми.
Помічні матеріалиі при написанні статті:
“Taking charge of adult ADHD. Proven Strategies to Succeed at Work, at Home, and in Relationships” Russell R. Barkley, PhD with Christine M. Benton
Авторка статті: дитячий психолог, психотерапевт Олена Гулевич
Немає коментарів:
Дописати коментар