Що відбувається з дитиною, один з батьків якої має смертельний діагноз.
Захворювання зі смертельним діагнозом – надзвичайно важке випробування та неймовірно складний період для всієї родини. І дітям, а особливо підліткам, теж надзвичайно важко, вони страждають та бояться того, що відбувається і що може статися.
Як це проявляється? Підлітки активно привертають до себе увагу, проявляють агресію, віддаляються та не хочуть спілкуватися, починають маніпулювати та демонструвати спроби суїциду або втечі з дому, постійно конфліктують з батьками та оточуючими.
І ми, дорослі, особливо у важкі для родини часи, не завжди схильні бачити у підлітку дитину. Нам важко, ми усіляко підтримуємо та допомагаємо тому, хто невиліковно хворіє, тож намагаємось закликати та достукатися до своєї дитини: «Ти вже дорослий. Ти маєш розуміти. Найскладніше не тобі, а тому, хто хворіє і бореться за життя».
Але навіть доросла дитина – це передусім дитина. Їй боляче і страшно. Підліток тільки-но починає розуміти, що таке смерть. Але ж особисто він планує жити довго, а ситуація зі смертельною хворобою одного з батьків руйнує його світосприйняття, ніби говорячи: «Ніхто не застрахований. Це може статися і з тобою». Дитина не готова до цієї інформації й загалом до усвідомлення цього.
До того ж руйнується і родинна система, адже, коли порушується один з елементів системи, вся вона втрачає рівновагу. Так, якщо важко хворіє один з членів родини, його обов'язки та відповідальність за певні процеси в родині має взяти на себе хтось інший. Дитина бачить це і розуміє, що звична система сім'ї та безпека зруйновані. І вона кричить вам про це в будь-який доступний для себе спосіб: «Мені страшно! Мені боляче! Зверніть на мене увагу!».
Тож, не говоріть собі, що розберетеся з почуттями та емоціями дитини, «коли це все закінчиться», не відкладайте на потім. Визнайте, що дитина теж потребує вашої допомоги та підтримки.
Якщо не почати говорити з нею та підтримувати її просто зараз, з часом буде надзвичайно важко врівноважити родинну систему, знайти спільну мову зі своєю дитиною, якій ми не додали уваги та турботи через важкі сімейні обставини.
Немає коментарів:
Дописати коментар