середа, 19 жовтня 2022 р.

Світлана Ройз про підтримку дітей військовослужбовців

 Світлана Ройз

Діти воїнів- добровольців. Як їх підтримати. (Хоча тут буде багато і загальних тем про дітей військовослужбовців) Я хочу сьогодні торкнутись дуже - дуже чутливої теми. Вже кілька місяців готувалась про це говорити.
З повагою, шаною, вдячністю до воїнів- матусь і татусів. І тих, хто зараз піклується про дітей. (Писала, як тільки могла, коротко і практично)
В спілкуванні (підтримці) саме дітей воїнів - добровольців є відмінність. І багато залежить від того, як ті, хто поруч, пояснюють рішення і вибір дорослих.
🌲 Діти одночасно можуть відчувати дуже різні емоції.
Вони пишаються близькими. І одночасно можуть відчувати тривогу, сум, страх - але і часто раптово проявляється злість, роздратування, нерозуміння . Ці емоції діти не завжди відкрито проявляють та й не усвідомлюють. Вся ця хвиля може перенаправлятись на близьких, молодших дітей, друзів, вони можуть щось ломати, можуть бути прояви аутоагресії. (Нам важливо самим розуміти, що відбувається і намагатись пояснити дітям, що зараз всі різні емоції нормальні. І пропонувати дії, які їх можуть стабілізувати)
🌲 Сприйняття світу дітей егоцентричне. Часто всередині виникає (із слів дітей):
- ти міг/могла не йти, але пішов. Значить, ти мене, саме мене покинув. Тебе немає поруч, коли ти потрібен. І в тому, що я відчуваю зараз - саме ти винен чи винна.
- Я хочу, що все було, як колись. І ти винний/винна, що все змінилось
- ти тільки про себе думаєш, А що зі мною буде?
На все ці фрази (і думки) ми маємо відповідати щиро, звертаючись і підтримуючи почуття дитини (я знаю, як тобі важко, моя найбільша мрія бути з тобою і не розлучатись. Я на фронті заради тебе і заради себе, і заради всіх, кого ми захищаємо. Ти можеш думати, чому саме я, чому я не залишаюсь з тобою і я, розумію, що ти можеш злитись. Я хочу, щоб ти завжди пам'ятав/пам'ятала - щоб це було у тебе в серці, в кожній клітинці - я тебе люблю. Люби(в/ла) і буду любити. І я хочу зробити так, щоб вороги більше не приходили на нашу землю. Якщо б я не пішов/шла на фронт, я б зрадив/ла себе. І не міг/не могла б з цим бути. )
🌲 Коли дорослі кажуть - я пішов заради тебе - то діти можуть відчувати ще й провину. (Це правда, на фронті в першу чергу, заради дітей, сімей, країни, але ми намагаємось формулювати так, щоб уникнути провини . В попередньому пункті приклад)
🌲 На тих дорослих, що знаходяться поруч, може проеціюватись гнів, страх, що і з ними може щось статися. І їм важливо частіше повторювати, що ми робимо все можливе, щоб піклуватись про себе.
І наш близький воїн робить все, щоб зробити те, що повинен, і повернутись до нас.
Діти можуть проявляти більш регресивну поведінку (здаватись малюками - щоб несвідомо утримати нас поруч), а можуть, навпаки різко дорослішати, відсторонюватися, наче привчаючи себе до того, що близькість їм не потрібна.
🌲 Іноді у дітей виникає "вторинна вигода" - мої близькі на війні - і "ви" - світ мені винен. Важливо, щоб дитина відчувала, чула від нас - тобі дуже складно. І ми пишаємося твоєю силою. І вдячні твоїм близьким. Акцент не на жертовності, а на силі.
🌲 Іноді діти в роздратуванні кричать - я тебе і його /її ненавиджу, краще б ви померли, вас взагалі не було (це дуже складно витримати, але саме за цими словами є величезна потреба - "мені так страшно. Мені страшно, що з вами щось може статись. Я так прив'язаний до вас, ви так важливі, що всередині себе хочу зменшити вашу роль".).
Нам важливо собі нагадувати, що ми величезні. І можемо вмістити сильні емоції дитини. Вони через кілька секунд зміняться і дитина буде боятись, що втратила нашу близькість. Близькість - ліки.
🌲 Дітям (всім) складно витримати невизначеність. У них немає відчуття часу.
Як тільки з'являється можливість, намагайтесь виходити на зв'язок. І "призначайте" дітям щось контролювати. За щось відповідати.
Давайте дітям завдання - записувати для вас відео, робити свічки з вощини, писати листи, малювати, співати - це скерує їх увагу і напругу.
Самі записуйте для них привітання, нехай ваш голос буде з ними. Дія і близькість - це терапевтичні інструменти.
Особливо нам важливо скеровувати активність підлітків.
🌲 Будь ласка, уникайте слів - ти тепер старший, ти тепер за мене (за батька/мати). Ти - опора мамі/татові/ бабусі. Дитина не має бути в ролі дорослого. Ми можемо просити - будь уважним, будь відповідальним. Але часто нагадуємо саме про ролі - ти - син, донька.
🌲 Тим, хто опікується з дітьми - важливо говорити про те, як вам самим було прийняти рішення близького. Як ви думаєте про нього і хвилюєтесь. Але акцент на тому, що вам зараз допомагає.
Такі щирі розмови додають близькості стосункам.
Будь ласка, пам'ятайте і про те, що у колег - психологів є групи підтримки для дітей і дорослих. Важливо на когось спиратись, щоб витримати напругу в бути опорою для дитини.
Коли 2 мої близькі знайомі йшли в ЗСУ, ми розмовляли і вони "об мене" приймали рішення. Вони обидві знають, як я піклуюсь про всіх дітей. І що я думаю про роль дорослих. Вони обидві просили, щоб я наводила аргументи на користь того, щоб вони залишились дома з дітьми.
Але ми говорили про те, що буде з ними, з їх відношенням до себе, до дітей, якщо вони залишаться дома. Вони в ЗСУ на своєму місці. Їх діти в безпеці з близькими.
Ми не знаємо, де бути правильніше. І я не знаю, чи була я права, що не знайшла аргументів.
Я тільки молюсь, підтримую їх дітей і вдивляюсь в "очка онлайн", коли вони були на зв'язку.
..і я пам'ятаю істерику доньки, коли чоловік прощався з нею перед від'їздом в ТРО в перші дні війни. Її постійні питання - чи повернеться тато. Її злість на мене і на нього. І те, як вона вдивлялась в мої реакції.
Уклін всім, хто нас захищає.
Я так бажаю, щоб ми скоріше почули слово Перемога. І всі діти і дорослі могли, нарешті, обійнятися. ❤️ Обіймаю, Родино. Як хочу Перемоги
Картина - з книги "Мама" - я завжди саме її швидко перегортала, не хотіла вірити, що це реальність.


Немає коментарів:

Дописати коментар