Про дитячі страхи. Практичне. Я хотіла нагадати про важливу тему. Кілька днів по ночах допомагала знайомій родині - у дитини були напади паніки. Виявилось, що діти в укритті розповідали один одному "лякалки". Пам'ятаєте, як ми в дитинстві казали "в чорній- чорній кімнаті...". Мало того, що вони розповідали це, коли самі були в небезпеці, одна з дівчаток - однокласниць знайшла в мережі цю лякалку з дорослих фільмів жахів. (коли ми просто чуємо інформацію, ми самі створимо образ, як правило, такий, з яким ми здатні впоратись, конкретний образ, який ми бачимо - може бути більш небезпечним) А ще й потім в школі дівчина стукала дверима, залишала на підлозі сліди, щоб зробити цю лякалку більш реальною.
Для дівчини, якій ми допомагали - саме візуальний образ, який вона побачила в телефоні, став травмуючим.
Для нас в дитинстві такі лякачки були "тренуванням", адаптацією, ми привчали себе так долати страхи. А ще - той, хто розповідав їх і міг, насправді, нас налякати, відчував свою владу.
Але ми могли впоратись із таким навантаженням, наше життя було більш безпечним.
Зараз лімбічна система дорослих і дітей гіперактивна. Ми не можемо спрогнозувати, що стане тригером для занадто сильних емоційних проявів. На що нашої витривалості вже не вистачить.
Багато дітей зараз бояться темряви - і на жаль, це наслідки тривалого стресу.
Саме тому я готувала список ігр, щоб знімати напругу. В коментарі ще раз дам на нього посилання. І прошу звертатися до психологів, якщо прояви страху посилюються .
Багато дітей знаходяться в збудженому стані, запитів про дратівливість, напади агресії, істерики з кожним днем все більше.






-Повертаємо відчуття безпеки (своєю присутністю, своєю надійністю)
-Повертаємо контроль (хоч даємо ліхтарик), "дистанціюємося" (можливо, уявляємо, що знаходимося в сяючому коконі, чи зачиняємо лякалку в сундук на замок)
- Якщо дитина боїться образу - картинки - працюємо саме з цим образом (я просила дівчинку уявити, що з цієї лякачки ми сонячним світлом змиваємо всю кров, весь бруд, вона чарівною силою зменшує цей образ до мурашки, здуває, відправляє її в світ фільму чи мультфільму, чарівною паличкою торкається і цей образ розпадається на краплини чи глітери ,
Працюємо над тим, щоб дитина відчула силу - іноді ми робимо захисників - янголів-охоронців, мандали з ниток - ловці лякачок, бризкаємо "спреєм від монстрів". Пригадаємо, коли вона могла впоратись із складностями.
- Знімаємо тілесну напругу (дихання з акцентом на видих, розтягування, відштовхування страху). Увага на стопах, опорі спини, руках, очах можливості сконцентруватись на картинках, що є в реальності (об'єкти якогось кольору, чи форми),
З дітьми на 15хвилинках ми робили вправу - відштовхували від себе із всіх боків (зверху, за спиною, перед собою) те, що може лякати із криком: "тпрусь-тпрусь, я тебе не боюсь!" (Коли нам страшно, можуть блокуватись зони Брока, що відповідають саме за мовлення, за можливість вимовити слова і ми так в грі стимулюємо мовлення, робимо активні рухи і повертаємо відчуття котнролю).
І навіть з маленькими дітьми вже в стабільному стані ми можемо говорити про те: а як ти думаєш, чому ця дитина таке розповідала? І саме чому наша дитина не відійшла, не попросила перестати розповідати. Чи може вона сказати іншім Ні?

Ми говорили і про те, що часто лякає той, хто сам боїться.

А потім виявилось, що багато дітей цього класу були налякані. І вночі, які в нас і так тривожні, прокидались із страхом. Не знаю, чи будуть про це розповідати вчительці, щоб поспостерігала за тим, що відбувається в школі.
Будь ласка, якщо в поведінці дитини з'явились зміни, якщо напади паніки продовжуються, якщо напади агресії, істерики часті - обов'язково звертайтесь до психологів. Загальних текстів та загальних порад може не вистачати..
Я знаю, що в деяких школах та садках готуються до Хелоувіну. Прошу цього року бути обережними з цією темою. З одного боку, це може бути корисним відреагуванням, висміюванням, з другого, важливо робити щось точно не страшне, смішне, щоб ще більше не підсилити страх дітей.
Немає коментарів:
Дописати коментар