Офіційна заява щодо штрафів за пропуски занять

 Ювенальна Поліція України

Щодо поширення інформації про “штрафи за пропуски занять”

У соціальних мережах поширюються повідомлення про нібито автоматичне притягнення батьків до відповідальності за кожен пропуск занять та посилений контроль за відвідуваністю у школах.

Зазначена інформація є недостовірною та подається з викривленням змісту нормативних змін.

Що відбулося насправді?

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 241 внесено зміни до Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку, вихованців та учнів.

Вказані зміни стосуються обліку дітей, які не охоплені навчанням, а не контролю за окремими пропусками занять.

У разі виявлення таких дітей заклади освіти:

вносять інформацію до відповідних електронних систем

інформують служби у справах дітей та підрозділи Національної поліції

Про що йдеться на практиці?

Мова йде про випадки, коли:

дитина тривалий час не відвідує заклад освіти без поважних причин

відсутній зв’язок із батьками або законними представниками

існує ризик порушення права дитини на освіту

Роль поліції

Підрозділи ювенальної превенції залучаються виключно у випадках, коли необхідно:

з’ясувати причини відсутності дитини

забезпечити її повернення до навчання

перевірити умови виховання та безпеки

Це не є механізмом реагування на кожен окремий пропуск занять.

Важливо

Притягнення батьків до адміністративної відповідальності можливе лише у разі встановлення факту невиконання обов’язків щодо виховання дітей (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення), що потребує відповідної перевірки та правової оцінки.

Просимо користуватися виключно перевіреною інформацією та не поширювати недостовірні повідомлення.

Тики у дітей

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Тики — це мимовільні, стереотипні, часто повторювані скорочення м’язів, які найчастіше проявляються у вигляді рухів обличчя (миготіння, зморщування чола, рухи губ) або звукових проявів (покашлювання, характерні звуки, переривчасте мовлення).

Більш виражені та рідкісні рухові прояви, що залучають м’язи шиї, тулуба або кінцівок, визначаються як так звані гіперкінези.

Важливо підкреслити, що тики мають мимовільний характер і не є свідомою поведінкою дитини. Спроби контролю або придушення (зауваження, заборони чи покарання) можуть тимчасово зменшити їх прояви, однак у подальшому призводять до посилення симптоматики та зростання внутрішнього напруження, що супроводжується головним болем, дратівливістю та агресивними реакціями.

Тики є результатом складного багатофакторного процесу. Серед ключових чинників виділяють:

спадкову схильність (підвищена нервово-м’язова збудливість, імпульсивність);

органічні ураження центральної нервової системи (перинатальні ускладнення, травми, інфекції);

невропатичні особливості;

психологічні чинники (тривожність, страхи, внутрішні конфлікти).

Клінічні прояви тикових розладів залежать від їх походження:

при органічній основі тики мають стійкий характер і мало залежать від зовнішніх умов;

при невропатичних станах вони посилюються під впливом перевтоми, сенсорного навантаження (яскраве світло, шум), а також змін кліматичних і погодних умов;

при неврозах ключову роль відіграють емоційні чинники — тривога, страх і внутрішнє напруження.

З психологічної точки зору тики виконують функцію своєрідної психомоторної розрядки — способу зниження накопиченого внутрішнього напруження.

Діти з тиками зазвичай характеризуються:

підвищеною емоційною чутливістю та вразливістю;

схильністю до внутрішнього переживання емоцій (імпресивністю);

обмеженим колом соціальних контактів;

високою чутливістю до оцінювання з боку оточення;

поєднанням наполегливості з імпульсивністю та нетерплячістю.

Суттєву роль у формуванні тикових розладів відіграє сімейне середовище. Джерелами тривожності можуть бути:

страхи (зокрема страх смерті у старшому дошкільному віці);

підвищена тривожність батьків;

гіперопіка та надмірний контроль;

обмеження спонтанності, емоційного самовираження та вільної гри.

Для батьків дітей із тиками часто характерні риси так званого гіперсоціалізованого типу особистості: підвищена принциповість, орієнтація на досягнення, дефіцит часу та недостатня увага до емоційної сфери дитини. Це може призводити до її перевантаження, зменшення можливостей для відпочинку та природного розвитку, що, своєю чергою, підсилює тривожність і симптоматику.

Таким чином, тики у дітей є не ізольованим симптомом, а відображенням взаємодії біологічних, психологічних та соціальних чинників, що потребує комплексного підходу до розуміння та корекції.

Можна передивитись на вихідних

Війна, втрата, розлучення, імміграція - як дозволити собі ЖИТИ, СВЯТКУВАТИ, РАДІТИ - ДІДКОВСЬКА

❓як війна і постійна напруга впливають на психіку; уявні страхи, які нам навʼязують і які нас руйнують

❓імміграція - як позбутися постійного почуття провини та як вберегти свій психічний стан

❓стосунки - як вберегти метальний звʼязок з чоловіком на відстані

❓ПТСР серед військових - як підтримати і стати опорою

❓співзалежні стосунки - чому так багато людей не йдуть і терплять

❓втрата - як не збожеволіти від горя; чому не можна дорікати людям, які переживають втрату, живучи своє життя, жартуючи

❓чи можливо позбутися почуття провини, якщо ти з дітьми обираєш лишатися в Україні під обстрілами; як у війну продовжувати відчувати себе жінкою і знаходити на себе час

❓про розділення суспільства на ухилянтів і героїв - чим це небезпечно

❓про мовне питання та чому малі діти, яких вчать російської, це проблема для майбутнього України

❓булінг - чи можливо дитину вберегти від нього і як

❓про синдром відкладеного життя і як дозволити собі ЖИТИ, СВЯТКУВАТИ, РАДІТИ

У сьогоднішньому інтервʼю я ставила питання, які цікавлять мене і моє оточення. Але, переконана, відповіді на них стануть у нагоді сьогодні кожному українцю/українці.

Методи природної саморегуляції

 Дитячий психолог

Методи природної саморегуляції 

Методи психічної саморегуляції бувають не тільки свідомі, але й природні. Починаються вихідні: це ідеальний час залучити до свого психологічного відновлення ще й їх.

До таких методів належать:

Прогулянки на природі та комунікація із природою
Відвідування культурних заходів
Класична музика
Позитивна комунікація з цікавими людьми
Фізична розрядка, наприклад, інтенсивне тренування
Читання літератури

 Із цього приводу Келлі Макгонігал зазначає: «Люди завжди цікавляться: «Яка вправа корисніша?» На це я відповідаю: «А яку вибрали б ви?»

 Для тіла й мозку немає різниці: так що, з чого б ви не почали, все добре. Працюйте в саду, гуляйте, танцюйте, займайтеся йогою або командними видами спорту, плавайте, грайте з дітьми або домашніми тваринами – навіть прибирання квартири й похід до магазинів (краще просто вивчати вітрини) зараховуються як вправа.

Найбільш відчутно поліпшують настрій і знижують стрес п'ятихвилинні, а не часові вправи. Так що зовсім не соромно – і дуже навіть корисно – п'ять хвилин прогулятися навколо будинку».

Отже, навчання самостійному входженню в стан релаксації й досягнення на його основі різних урівноважених станів – провідне завдання саморегуляції, спрямоване на створення сприятливих умов для повноцінного відпочинку, посилення відновних процесів й вироблення навичок та індивідуальних способів знизити рівень тривожності та стресу.

За матеріалами Богдани Іваненко, кандидатки психологічних наук, "Саморегуляція особистості. Навчальний посібник" 
UA Mental Help

Чому дитині важливо відчувати своє тіло

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Здатність відчувати своє тіло називається схемою тіла. Це уявлення мозку про те, де знаходяться частини тіла, як вони рухаються і як взаємодіють між собою.

Коли ця система добре розвинена, дитині легше керувати своїми рухами, координувати тіло та виконувати різні дії.

Відчуття власного тіла допомагає дитині:

• краще контролювати рухи

• утримувати рівновагу

• орієнтуватися у просторі

• правильно сидіти за столом

• впевненіше писати, малювати та виконувати інші завдання

Коли дитина добре відчуває своє тіло, мозку легше планувати та організовувати рухи. Це важливо не лише для фізичної активності, а й для навчання, концентрації та саморегуляції.

Розвивати відчуття тіла допомагають різні активності: рухливі ігри, лазіння, стрибки, балансування, ігри з м’ячем, вправи на координацію. Через рух і взаємодію з навколишнім середовищем мозок отримує необхідну інформацію і поступово формує точну схему тіла.

Саме тому для гармонійного розвитку дитині важливо багато рухатися, досліджувати простір і відчувати можливості свого тіла.

(с) Єлизавета Курінна @your.psychology.liza - дитячий психолог, нейропсихолог

Підтримати дитину

 Голоси дітей

«Мам, мене цькують у школі».

«Тату, мені пише дивний незнайомець».

«Я бачила, як хлопці билися на перерві. Не можу забути».

Знаєте, як допомогти дитині?

Нові чотири відео нашої соціальної кампанії «Знаю як» — саме про це. Серія з коротких анімованих роликів розповідає про ситуації, коли дитина потребує захисту або підтримки дорослого. Кожен ролик ставить просте запитання: як вчините ви? І дає підказку, як діяти безпечно.

Усі вісім відео вже на нашому YouTube: bit.ly/4b4znoA

Одним із них ділимося нижче