Дитина кричить на маму...
Основні причини та кроки впливу на дитину.Після посту «Чому не можна кричати на дитину», жінка попросила висвітлити тему «Чому дитині не можна кричати на маму».
Одним реченням це питання не висвітлиш, мало того, відповідь на це питання потрібно розбити на кілька частин.
Перший аспект «Що таке крик людини». Крик – це є поширеною фізіологічною реакцією організму на стрес і виражає дискомфорт, а також формою вираження емоцій. Люди кричать, тому що відчувають сильні емоції – страх, гнів, радість, несподіванку. Крик допомагає скинути стрес, виразити агресію. Також, крик – це інструмент, який допомагає вплинути на оточення.
Основні причини крику:
Реакція на стрес;Звичка, завчена поведінка;Привернення уваги;Емоційне перевантаження;Фізіологічні причини (біль, перевтома) ;Страх;Засіб контролю та влади;Агресивність, як риса характеру;Форма залякування.В БУДЬ-ЯКОМУ РАЗІ КРИК – ЦЕ ОЗНАКА ТОГО, ЩО ЛЮДИНА ЕМОЦІЙНО НЕСТАБІЛЬНА!
Другий аспект «Якщо крик – це вираження агресії у дитини». Що ми маємо на увазі, коли говоримо про агресію...Під агресією мається на увазі будь-яка навмисна дія у фізичній або словесній формі, спрямована на спричинення шкоди, утрати та болю іншим людям або собі самому. Насильство, у свою чергу, це агресія, спрямована на інших людей. Агресія буває вербальна та невербальна.
Вербальна – це крики, обзивання, висміювання, колючі зауваження.Невербальна агресія поділяється на фізичну та нефізичну.Нефізична агресія – це демонстрація агресивних жестів, передражнювання, гримаси.Фізична агресія це спричинення болю іншим людям (удари, штовхання, підніжки, щипання, кусання, дряпання, викручування рук, паплюження, удари різними предметами), або направлення фізичної сили на предмети, тварин.Інколи, коли неможливо проявити агресію на того, на кого людина злиться, вона направляє агресію на інших людей, зазвичай, які не можуть дати відсіч.А.Басс і А.Дарки виділили наступні види реакцій ворожості та агресії:
1. Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої особи.
2. Непряма - агресія, обхідним шляхом спрямована на іншу особу або ні на кого не спрямована.
3. Роздратування - готовність до прояву негативних почуттів при найменшому порушенні (запальність, брутальність).
4. Негативізм - опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.
5. Образа - заздрість і ненависть до навколишніх за дійсні і вигадані дії.
6. Підозрілість - у діапазоні від недовіри й обережності стосовно людей до переконання в тім, що інші люди планують і приносять шкоду.
7. Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму (лемент, вереск), так і через зміст словесних відповідей (прокльону, погрози).
8. Почуття провини - виражає можливе переконання суб'єкта в тім, що він є поганою людиною, що надходить зло, а також відчуваємо їм каяття.
Третій аспект «Вербальна та фізична агресія дітей у різні вікові періоди».Агресія – це інстинкт, закладений природою у нашу психіку, конкретно, у нашу підсвідомість.
Етолог Конрад Лоренц після довготривалого вивчення поведінки тварин розвинув теорію, що агресія — це успадкована спонтанна готовність боротися за існування або захоплювати і захищати власність.
Отже, якщо агресія – це інстинкт та боротьба за існування та захист, до у дітей – це природне явище.
Тому важливо висвітлити це явище в контексті вікових особливостей. Коли агресія – як вікова особливість (нормальне явище), що варто брати до уваги?
По-перше, вікові кризи.
Вікові кризи. Практично завжди у кризові періоди дітей супроводжують агресивні тенденції. Нагадаю, що кризові періоди це основні вікові кризи в житті людини. У дитинстві їх кілька:Криза новонародженості (0–2 міс.): Адаптація до життя поза утробою матері.Криза 1 року (8–14 міс.): Пов'язана з початком самостійного пересування та відокремленням від матері. У цьому періоди ми спостерігаємо, що діти часто б’ють близьких, нерідко у них істерики та аутоагресія.Криза 3 років (2,5–3,5 роки): Усвідомлення себе як особистості, агресивність, прояви впертості, прагнення до незалежності ("Я сам!").Криза 7 років (6–8 років): Перехід від дошкільного до шкільного віку, формування внутрішнього "Я" та нових соціальних ролей. У цьому періоди агресія дітей це протест проти нових правил (школа).Підліткова криза (11–15 років): Пошук власної ідентичності, конфлікти з дорослими, прагнення до самостійності та емоційна нестабільність.Прояви агресії за віковими групами:Ранній вік (1-3 роки): агресія виникає через неможливість висловити свої почуття словами та проявляється фізично: крик, кусання, щипання, удари, кидання іграшок, падіння на підлогу.Дошкільний та молодший шкільний вік (4-10 років): Агресія стає інструментом досягнення цілей. Це погрози, бійки, висміювання, обзивання, ламання речей, непослух.Підлітковий вік (11+ років): часто використовується пасивна агресія (ігнорування, замкнутість, сарказм) або активна (самоушкодження, критика себе, конфлікти, вживання психоактивних речовин).Інші основні причини дитячої агресії:Невміння виразити емоції: найпоширеніша причина, коли дитина не може сказати "мені страшно/прикро", тому діє через тіло.Захист кордонів: дитина відстоює себе, іграшки або особистий простір.Втома, стрес або голод: фізіологічні чинники, що знижують самоконтроль.Наслідування: дитина копіює агресивну поведінку дорослих або однолітків.Привернення уваги: спроба отримати реакцію батьків, навіть негативну.Як бачите, якщо дитина кричить на маму, треба розібратися у причинах та усунути їх.
Тепер головне питання та четвертий аспект: «Чому не можна дитині кричати на маму»?Так на людей взагалі не варто кричати. Крик на людину – це неповага, насилля, тиск, маніпуляція. Або безсилля, страх, втома.
Тут не питання у тому, що дитина кричить на маму, а питання у тому, як побудувати відносини між батьками та дитиною, щоб крик не з’являвся…
Кроки:Визначіть причину дитячого крику. Якщо стаття не допомогла, зверніться до психолога. Не кричіть у відповідь. Ваш крик - це і ваш приклад, і показник вашого безсилля.Зробіть паузу: виконайте глибокий вдих, порахуйте до п'яти. Ваша мета: показати приклад спокою, якого ви очікуєте від неї.Встановіть кордони: скажіть дитині, що ви бачите та чуєте її емоції, але поговорите про цю ситуацію, коли вона заспокоється, потім вийдіть з кімнати. Це не ігнорування, це неприйняття поведінки дитини.Якщо крик дитини це реакція на вашу нешанобливу поведінку (обізвали, накричали, вдарили), вибачіться.Поговоріть з дитиною про ситуацію, про її почуття, про причини емоцій.Розкажіть їй, як вчинити, коли вона знову захоче кричати. Наприклад: «Коли ти відчуваєш, що хочеш кричати, ти можеш сказати мені: "Мамо, я дуже злюся" або просто глибоко вдихнути та порахувати до 10».Скажіть дитині про наслідки, що якщо вона знову буде кричати на вас, вам буде боляче, і ви не будете продовжувати розмову з нею.Навчіть дитину альтернативі (коли всі спокійні). Гра «Рівні звуку»: потренуйтеся разом говорити пошепки, звичайною гучністю та кричати (наприклад, на вулиці). Поясніть, що вдома ми використовуємо «соціальний рівень» голосу. Метод «Перезавантаження»: Домовтеся, що якщо дитина забувається і починає кричати, ви просто піднімете відкриту долоню («стоп»), і вона спробує сказати те саме, але спокійно.З повагою, клінічний психолог Svitlana Romanivna.
Немає коментарів:
Дописати коментар