Чому іноді так складно просто почати?
Частою скаргою на прийомі психолога звучить модне слово "прокрастинація". Буває, що завдання начебто зрозуміле й посильне, але ми відкладаємо його знову і знову, за що потім сваримо себе. Проте відкладаємо ми часто не тому, що ліниві чи безвідповідальні.
Іноді за відкладанням стоїть тривога: страх помилитися, не впоратися, не виправдати очікувань. Іноді втома, перевантаження, невизначеність або перфекціонізм, через який важко зробити бодай перший крок.
Звичка відкладати могла сформуватися як спосіб самозахисту. Коли завдання викликає неприємні почуття, ми уникаємо його і на короткий час відчуваємо полегшення. Мозок запам’ятовує цей досвід і наступного разу знову підказує: «Не зараз». Так стратегія, яка колись допомагала впоратися з напруженням, поступово починає працювати проти нас. Адже завдання нікуди не зникає. Натомість зростають тривога й напруження, накопичуються справи, з’являються роздратування, почуття провини, невдоволення собою. Ми можемо втрачати впевненість у власних силах, знецінювати свої досягнення й дедалі частіше думати: «Я знову не зміг/змогла».
Що допоможе? Не тиснути на себе ще сильніше, а спробувати зробити початок простішим. Розділити велику справу на маленькі кроки, дозволити собі недосконалий результат, прибрати зайві перешкоди.
У цій інфографіці ми зібрали кілька простих способів, які можуть допомогти зрушити з місця.
І пам’ятайте: відкладання не характеризує вашої особистості. Це поведінкова стратегія, яку можна поступово змінювати. Починати можна з малого: саме з маленьких кроків починається рух.
Немає коментарів:
Дописати коментар