Центр практичної нейропсихології - Одеса
У заїкання є чіткі вікові піки. Це періоди, коли нервова система дитини стикається з навантаженням, до якого фізіологічно ще не готова. Саме в ці моменти заїкання або зʼявляється вперше, або повертається з новою силою.
Зазвичай виділяють три такі періоди:
- 2–4 роки — період бурхливого розвитку мовлення.
Словниковий запас різко збільшується, дитина хоче говорити фразами, але мовленнєвий апарат ще не здатний працювати так швидко.
Часто пусковим гачком стає й звичайне перевантаження: забагато нових вражень, мультфільмів або форсування розвитку з боку дорослих.
- 6–7 років — шкільний стрес.
Час рецидивів. Змінюється середовище та вимоги - потрібно відповідати біля дошки, говорити на оцінку, дотримуватися суворого режиму.
Тут у дитини може вперше виникнути логофобія — страх говорити через очікування помилки або глузувань.
- 10–14 років — пубертат і психологічна фіксація.
Працює гормональна перебудова разом із вразливістю перед думкою однолітків. Заїкання на цьому етапі закріплюється як стійкий психосоматичний розлад. Зʼявляється сильна тривожність, уникання розмов і замкнутість.
Запинки на цих етапах — це сигнал перевантаження, а не просто збій артикуляції. Тому спроби виправляти мовлення прямо в момент запинки лише посилюють спазм.
Тут потрібна корекція режиму, зниження очікувань і консультація фахівця, який працює саме з заїканням.
(с)Svitlana Zastuka - логопед, дитячий нейропсихолог.
Немає коментарів:
Дописати коментар