Чому зриваються на близьких?

 Практичний психолог Баницького НВК

Полятикіна Тетяна ·

ЧОМУ ДІСТАЄТЬСЯ ТИМ, КОГО ЛЮБЛЮ?

Іноді достатньо дрібниці.

Незмита чашка. Недоречне слово. Звичайне запитання.

І раптом — різкий тон, крик, образливі слова.

А потім приходить сором:

«Навіщо я так сказав/-ла? Це ж найдорожча мені людина…».

Якщо ви впізнаєте себе — це не означає, що ви стали «поганою» людиною.

Тривалий стрес, війна, невизначеність, сирени, новини, постійна напруга й втома поступово виснажують нервову систему.

Іноді ми реагуємо не стільки на те, що сталося зараз, скільки **на все те напруження, яке накопичилося до цього.**

Чому саме на близьких?

Поруч із рідними ми часто менше контролюємо свої емоції.

Не тому, що вони заслуговують на наш гнів.

А тому, що саме у близьких стосунках ми можемо нарешті перестати «тримати обличчя».

Але важливо пам’ятати:

зрозуміти причину своєї реакції — не означає виправдати образливу поведінку.

Вчіться помічати момент «ще трохи — і вибухну»

Ваші сигнали можуть бути такими:

починає дратувати буквально все;

хочеться, щоб усі залишили вас у спокої;

напружуються плечі, щелепа, руки;

голос стає гучнішим;

з'являється бажання відповісти різко.

Це момент для **паузи**, а не для з'ясування стосунків.

Домовтеся про власну «жовту картку»

З близькими можна заздалегідь домовитися про фразу:

«Я зараз на межі. Мені потрібно 15 хвилин, щоб прийти до тями. Це не про тебе».**

Пауза — це не ігнорування.

Це спосіб не дозволити емоції сказати те, про що потім доведеться шкодувати.

Спочатку заспокоїти тіло — потім вирішувати проблему

Коли емоції зашкалюють, спробуйте:

• кілька повільних видихів;

• пройтися;

• вмитися прохолодною водою;

• розслабити плечі та щелепу;

• на кілька хвилин змінити обстановку.

Іноді мозку потрібен не ще один аргумент, а **кілька хвилин безпеки й тиші.

А якщо вже зірвалися?

Не робіть вигляд, що нічого не сталося.

І не перетворюйте провину на самознищення.

Краще підійти й сказати:

«Вибач. Я говорив/-ла з тобою несправедливо. Ти не заслуговуєш такого ставлення. Я був/-ла виснажений/-а і не впорався/-лася зі своїми емоціями».**

Без «але ти теж…».

Щире вибачення не стирає ситуацію, але допомагає **відновити контакт і довіру.

Війна забирає в нас багато сил.

Тому особливо важливо, щоб удома можна було сказати:

«Я втомився».

«Мені страшно».

«Я сьогодні не справляюся».

«Мені потрібна підтримка».

А не чекати моменту, коли замість цих слів прозвучить крик.

Бережімо не лише себе.

Бережімо одне одного.

Бо близькі — не «місце для скидання напруги».

Вони люди, з якими ми можемо вчитися проходити складні часи поруч.

Якщо спалахи роздратування стають частими, сильними або починають серйозно впливати на стосунки, варто звернутися по професійну психологічну підтримку. Просити про допомогу — нормально.

Психологічна служба Баницького НВК