ЧОМУ НЕ ВАРТО ЧЕКАТИ, ЩО МОВЛЕННЯ «САМЕ НАЗДОЖЕНЕ»
«Тато теж пізно заговорив», «Хлопчики завжди розвиваються повільніше», «Підросте - і все налагодиться». Такі пояснення можуть заспокоїти батьків, але не завжди допомагають дитині.
Мовлення справді розвивається нерівномірно. Проте значне відставання може бути пов’язане з різними чинниками: особливостями мовленнєвого розвитку, слуху, загального розвитку або взаємодії з оточенням.
Головна помилка - не в тому, що батьки сподіваються на природний розвиток, а в тому, що очікування замінює своєчасне оцінювання.
Якщо дитина мало говорить, важливо оцінити не лише кількість слів, а й розуміння мовлення, жести, спроби спілкування, гру та взаємодію з людьми. Варто перевірити слух і проконсультуватися з педіатром та фахівцем із мовленнєвого розвитку.
Допомога не означає, що дитині обов’язково встановлять діагноз. Вона дає змогу зрозуміти, чи потрібна підтримка і як саме допомогти. Навіть якщо мовлення згодом активно розвиватиметься, рання оцінка не буде зайвою.
Батьки можуть підтримувати мовлення щодня: розмовляти під час гри й побутових справ, читати книжки, називати предмети та дії, давати дитині час для відповіді. Але домашні заняття не повинні замінювати професійне оцінювання, якщо труднощі вже помітні.
Особливо важливо звернутися по допомогу, якщо дитина втрачає слова або інші навички, які раніше мала.
Не потрібно чекати, поки дитина наздожене однолітків, щоб почати їй допомагати. Своєчасна підтримка - це не тривога наперед, а можливість не втратити час, коли допомога може бути особливо корисною.
Немає коментарів:
Дописати коментар