Чому зриваються на близьких?

 Практичний психолог Баницького НВК

Полятикіна Тетяна ·

ЧОМУ ДІСТАЄТЬСЯ ТИМ, КОГО ЛЮБЛЮ?

Іноді достатньо дрібниці.

Незмита чашка. Недоречне слово. Звичайне запитання.

І раптом — різкий тон, крик, образливі слова.

А потім приходить сором:

«Навіщо я так сказав/-ла? Це ж найдорожча мені людина…».

Якщо ви впізнаєте себе — це не означає, що ви стали «поганою» людиною.

Тривалий стрес, війна, невизначеність, сирени, новини, постійна напруга й втома поступово виснажують нервову систему.

Іноді ми реагуємо не стільки на те, що сталося зараз, скільки **на все те напруження, яке накопичилося до цього.**

Чому саме на близьких?

Поруч із рідними ми часто менше контролюємо свої емоції.

Не тому, що вони заслуговують на наш гнів.

А тому, що саме у близьких стосунках ми можемо нарешті перестати «тримати обличчя».

Але важливо пам’ятати:

зрозуміти причину своєї реакції — не означає виправдати образливу поведінку.

Вчіться помічати момент «ще трохи — і вибухну»

Ваші сигнали можуть бути такими:

починає дратувати буквально все;

хочеться, щоб усі залишили вас у спокої;

напружуються плечі, щелепа, руки;

голос стає гучнішим;

з'являється бажання відповісти різко.

Це момент для **паузи**, а не для з'ясування стосунків.

Домовтеся про власну «жовту картку»

З близькими можна заздалегідь домовитися про фразу:

«Я зараз на межі. Мені потрібно 15 хвилин, щоб прийти до тями. Це не про тебе».**

Пауза — це не ігнорування.

Це спосіб не дозволити емоції сказати те, про що потім доведеться шкодувати.

Спочатку заспокоїти тіло — потім вирішувати проблему

Коли емоції зашкалюють, спробуйте:

• кілька повільних видихів;

• пройтися;

• вмитися прохолодною водою;

• розслабити плечі та щелепу;

• на кілька хвилин змінити обстановку.

Іноді мозку потрібен не ще один аргумент, а **кілька хвилин безпеки й тиші.

А якщо вже зірвалися?

Не робіть вигляд, що нічого не сталося.

І не перетворюйте провину на самознищення.

Краще підійти й сказати:

«Вибач. Я говорив/-ла з тобою несправедливо. Ти не заслуговуєш такого ставлення. Я був/-ла виснажений/-а і не впорався/-лася зі своїми емоціями».**

Без «але ти теж…».

Щире вибачення не стирає ситуацію, але допомагає **відновити контакт і довіру.

Війна забирає в нас багато сил.

Тому особливо важливо, щоб удома можна було сказати:

«Я втомився».

«Мені страшно».

«Я сьогодні не справляюся».

«Мені потрібна підтримка».

А не чекати моменту, коли замість цих слів прозвучить крик.

Бережімо не лише себе.

Бережімо одне одного.

Бо близькі — не «місце для скидання напруги».

Вони люди, з якими ми можемо вчитися проходити складні часи поруч.

Якщо спалахи роздратування стають частими, сильними або починають серйозно впливати на стосунки, варто звернутися по професійну психологічну підтримку. Просити про допомогу — нормально.

Психологічна служба Баницького НВК

База стосунків

 Володимир Волошин

Справжня близькість починається там, де можна бути собою. Без ролей. Без напруги. Без доведення.

Можна подивитись на вихідних

 

Як налагодити стосунки в нових родинах? КУШНЕРУК & ДОВГАНЬ

Як знайти своє місце в новій сім’ї, особливо там, де вже є діти?

Чи можливо стати “своєю” для чужої дитини — і чи це взагалі правильна ціль?

Де межа між турботою і вторгненням? І що робити, якщо вас не приймають?

У цій розмові з психологинею Анною Кушнерук говоримо про один із найделікатніших сценаріїв у стосунках — коли ви приходите в життя партнера, де вже є дитина. Чому спонтанне “давай просто будемо сім’єю” може травмувати? Хто насправді відповідає за контакт між вами і дитиною? І чому іноді дистанція — це єдиний шлях до близькості?

Ревнощі дітей до батьків, конкуренція з новою жінкою, вплив колишніх партнерів, і навіть явище емоційного інцесту. Говоримо про біль, розгубленість, відчуття “я тут зайва” — і про те, як не зруйнувати ні себе, ні ці стосунки.

Треба знову вчитися бути поруч, говорити, відчувати

 Міжнародна Психологічна Асоціація

Війна дуже змінює. Військові в зоні бойових дій постійно напружені, завжди на в станівиживання. Там вчаться швидко діяти, не думати довго і не відчувати зайвого — бо це може коштувати життя. З часом емоції військового - притуплюються. Не тому, що йому байдуже, а тому що інакше не витримаєш.

Наші захисники повертаються додому, вже іншими. Те, що раніше здавалося важливим, тепер може дратувати або здаватися дрібницею. Близькі хочуть тепла, розмов, а він часто просто не знаєш, як це дати.

Вдома військові починають проживати, те, що не мооли прожити будучи на передовій, тому накриває тривога, злість або просто хочеться закритися.

Рідні не завжди розуміють, що з ним відбувається. Через це можуть бути образи, відстань між партнерами.

Просто після війни треба знову вчитися бути поруч, говорити, відчувати.

Ми зробили для вас зручну табличку, де показали, як на війні змінюється військовий, як це впливає на стосунки в сім’ї і як покращити ці стосунки.

Можна переглянути на вихідних

 

Чому ви боїтеся, що вас кинуть? Вся правда про внутрішню дитину. Страх самотності

Поради психолога: як керувати емоціями, побороти стрес і налагодити стосунки | Подкаст ВАРТО ЖИТИ

Чому ми гостро реагуємо на холодність партнера? Звідки береться паніка, коли хтось віддаляється? У новому випуску психологічного подкасту #ВартоЖити журналістка Яніна Соколова, психологиня Олена Платова та видавчиня Кіра Кос досліджують тему "внутрішня дитина".

Ми розберемося, як дитяча травма та досвід виховання формують наші дорослі стосунки. Ви дізнаєтесь, як страх бути покинутим пов'язаний із дефіцитом уваги в дитинстві, яку роль відіграє батько у житті дівчинки та як війна загострює нашу потребу в близькості. 

Це відео про те, як знайти баланс між «внутрішньою дитиною» та «внутрішнім дорослим», щоб припинити саморуйнування та навчитися безумовної любові. Дивіться до кінця, щоб отримати рекомендації книг та фільмів про психологію від Яніни Соколової.

Отже.

Чому інколи реакції в дорослому житті здаються надто сильними? Чому віддалення партнера може викликати паніку, образу або відчуття покинутості чи відсторонення? І що насправді стоїть за цими емоціями? Досвід дитинства?

 У новому епізоді подкасту #ВАРТОЖИТИ Яніна Соколова разом із психологинею Оленою Платовою та власницею видавництва «Хто це» Кірою Кос, яка поділилася своїм досвідом про батьків і власним досвідом материнства, говорять про внутрішню дитину — ту частину нас, яка пам’ятає любов, страх, нестачу уваги або підтримки. Про те, як дитячі переживання формують наші реакції в дорослому житті, особливо у стосунках, і як навчитися співпрацювати з собою, а не файтитися.

Обговорюємо:

Що таке внутрішня дитина і чи є вона в кожному з нас

Чи завжди дитячий досвід є травмою? чому, коли ми діти, ми сприймаємо світ не як травмуючий, а завше як цікавий?

Як формується страх бути покинутим і чому він може активуватися у стосунках

Чому, коли партнер віддаляється, ми реагуємо так, ніби нас залишають назавжди

Як нас виховували? Чи винні батьки в тому, що ми відчуваємо сьогодні? 

Як патерни різних поколінь впливають на наші стосунки?

Як війна посилює тривогу, страх втрати і потребу в близькості

Який вплив має виховання без тата і яку роль батько відіграє в житті дівчинки

Що говорить наука про неповні родини і чи справді існує дефіцит любові

Чим відрізняється безумовна любов від умовної і як вона формує нас

Як бути присутніми для своїх дітей — не формально, а по-справжньому

Як будувати контакт між внутрішньою дитиною і внутрішнім дорослим, щоб вони могли співпрацювати.

Наприкінці епізоду — рекомендації книги та серіалу від Яніни.

Цей випуск — про нас і наше дитинство, яке продовжує жити в нас, про страх бути покинутим і про можливість подорослішати, не втративши свою внутрішню дитину. І про те, що турбота про себе — це не слабкість, а нова форма сили.

Можливо, комусь буде корисно

 

Все про СПІВЗАЛЕЖНІ СТОСУНКИ: з батьками, дітьми, коханими | ДІДКОВСЬКА & ДОВГАНЬ

Для перегляду на вихідних (для дорослих)

Чому розлучень стало більше? Сімейний психолог про правила здорового шлюбу, які працюють
 

Психологія стосунків

 Psy Counseling

У кожних стосунках важливо знайти золоту середину — щоб залишатися собою, але водночас бути близькими.

Як не розчинитися в іншому, зберігши емоційний зв’язок?

Ось кілька простих, але важливих порад:

Говоріть про свої кордони. Чесно й відкрито. Потребуєте часу наодинці або навпаки — підтримки? Озвучуйте це.

Слухайте партнера. Його кордони можуть бути зовсім іншими — і це нормально. Головне — повага.

Будьте відкритими. Довіра народжується через діалог. Діліться думками, емоціями, мріями.

Не втрачай себе. Пам’ятайте про свої інтереси, захоплення та цінності. Це — основа здорової особистості.

Цінуйте спільні моменти. Навіть прості речі — прогулянки, фільми, розмови — творять глибоку близькість.

Близькість і свобода — не суперники, а союзники. Разом вони творять міцні та зрілі стосунки

Про теорію прив'язаності, вплив стосунків між матір'ю та дитиною на стосунки з партнером

ЯК ВІДНОСИНИ З МАТІР'Ю ВПЛИВАЮТЬ НА СТОСУНКИ З ПАРТНЕРОМ? | Ілона Довгань та Катерина Гольцберг

Дивіться новий епізод ОнлайнТерапії та дізнаєтесь про таке: ✔️ Коли зʼявляються перші дитячі травми? Як впливає на дитину , якщо матері не реагують на плач дитини? ✔️ Як впливають дитячі травми на стосунки вже дорослої дитини зі своїм партнером? Даємо дослідження ✔️ Що таке інтимофобія і звідки вона береться ? ✔️ Які бувають типи привʼязаностей? Як вони формуються? І чому чоловіки раптово пропадають зі стосунків? ✔️ Що таке кохання і як його відрізнити від співзалежності ?

Як сприяти довірі у спілкуванні з дітьми

 Безпечний простір

Декілька кроків, щоб сприяти довірі у стосунках з дітьми.

Тривога у дорослого

Зараз, коли більшість людей вимушено перебувають вдома, відносини між членами сім'ї можуть стати більш напруженими. Це відбувається внаслідок загальної тривоги і невизначеності, через втому від додаткового побутової навантаження, від порушення кордонів і відсутності особистого простору і вільного часу. І тільки від нас самих залежить, з якими втратами або придбаннями ми опинимося, коли ситуація нормалізується.

Пропонуємо вам цікаву ідею російської психологині Людмили Петрановської про темні та світлі кульки сімейного щастя.

Таємниця сімейного щастя досить проста

Темні й світлі кульки

Сімейне життя складається з комунікацій - це слова, посмішки, прохання, претензії, подарунки і так далі. Уявіть собі цей обмін комунікаціями так, ніби ви кидаєте один одному кульки, світлі або темні.

⚪ Світлі - це посміхнутися, обійняти, накрити ковдрою, похвалити, сказати «я тебе люблю», втішити.

⚫ А темні - закочувати очі, грюкати дверима, кричати, бити, кидати речі, критикувати, лаяти, пред'являти претензії.

⚫⚪ На темне відповідаємо світлим

Проводилось масштабне дослідження на тему того, від чого залежить задоволеність сімейним життям. Виявилося, сімейне щастя не залежить ні від віку подружжя, ні від освіти, ні від грошей, ні від наявності дітей, а тільки від того, який вид комунікації в сім'ї головний - «темний» або «світлий». Якщо конкретніше, щаслива та родина, де на «темну» комунікацію відповідають «світлою» частіше, ніж на «світлу» «темною».

Благополучні і неблагополучні сім'ї

Загляньте в неблагополучні родини і ви побачите, що більшість «кульок», які літають в цій родині, - темні. Якщо з'явиться якась світла, то на неї у відповідь найчастіше йде темна, а вже якщо темна з'явиться, то на неї відразу три темних у відповідь. І навпаки, в благополучних сім'ях більшість кульок світлі.

І якщо хтось приходить не в дусі і видає темну кульку, то сім'я збирає свій ресурс і закидає його світлими кульками.

Приклад 1. Чоловік каже дружині: «Яка ти сьогодні гарна», а йому у відповідь: «Та відвали ти, краще б гроші заробляв». ⚪Þ⚫

Приклад 2. Чоловік прийшов втомлений з роботи, роздратований, але йому у відповідь кажуть щось заспокійливе. ⚫Þ⚪

Налагодження відносин в сім'ї - це стратегія

Тобто треба намагатися на негативну комунікацію відповідати світлою, позитивною. Відповісти на світле світлим і вже тим більше на темне темним - це нескладно. Ви повільно, довго і наполегливо видавлюєте світлою комунікацією темну. Поступово, але щоб загальний рахунок був на користь світлої.

Тобто рецепт дуже простий - починайте кидатися білими «кульками». ⚪⚪⚪⚪⚪

У тому числі у відповідь на темні. Зробити людині приємне, обійняти. Подбати, сказати щось хороше. Це не завжди буде виходити. Але рано чи пізно це призведе до позитивних зрушень. Через якийсь час озираєтесь - а жити стало краще! У якийсь момент ви помічаєте, що близькі відповідають вам тим же. Це заразливо.

З дітьми вже років з 4-5 можна про це поговорити

Скажіть дітям, що ми самі вибираємо, які у нас будуть відносини, будуть у нас світлі кульки літати або темні. Діти дуже легко цю гру підхоплюють і починають самі себе контролювати, змінювати репліки. Це дуже зрозуміла для дітей метафора. Навіть дитина-підліток, який весь наїжачився, якщо ви будете в цьому послідовні, через якийсь час стане як мінімум менше кидатися темними. А з часом і світлі в вашу сторону полетять.

Зі старшим поколінням це теж працює

Не забувайте давати батькам позитивний зв'язок, не сприймайте все, що вони для вас роблять, як належне. Хоча наші дитячі образи і заважають нам це робити.

Так, іноді треба сказати щось неприємне, зробити зауваження.

Але подбайте про те, щоб на один негативний було три позитивних повідомлення. ⚫Þ⚪⚪⚪ Не обов'язково словесних - це може бути просто посмішка або дотик.

Що робити, якщо на вас «наїжджають» або ображають?

Темні «кульки» бувають двох видів - інформація про нас і інформація про людину. Якщо вам хтось говорить образливі речі - швидше за все це не про вас взагалі, це про нього. Він на вас ображений і хоче це показати. Може, у нього просто зуб болить. Реакція на це може бути різною. Якщо це ваш близька людина, ви можете поспівчувати у відповідь, тому що розумієте, що їй погано. Якщо не дуже близька - можете припинити цю комунікацію, тому що ви не зобов'язані це слухати.

Інший вид «наїзду» - коли ви дійсно «накосячили». Голосно репетували або обіцяли щось зробити, але не зробили і так далі. Тоді ця інформація про вас, і ви як ніхто в цьому світі зацікавлені в тому, щоб цю інформацію отримати і обробити. Тобто треба вирішити, це кулька якого роду - про нього або про мене? Якщо про мене - спасибі за зворотній зв'язок. Якщо про нього - тут за обставинами.

Якщо Ви відчуваєте тривогу і хочете знизити її рівень можна переглянути

запис вебінару сімейного психолога-консультанта Ольги Гаравець.

Ви знайдете багато простих, доступних, а головне працюючих технік.

Також Ви можете скористатися порадами як потурбуватися про психічне здоров'я у тривожні часи на сайті Буковинського державного медичного університету.

Щодо питання, як зберегти себе і свої стосунки з дітьми, можна подивитися знову таки на сайті Ольги Гаркавець, також перегляньте запис вебінару Петрановської, яка згадувалась вище.

Також для батьків буде цікавим вебінар ще одного сімейного психолога-консультантаНаталії Львової  "Граємо, малюємо - перемагаємо стрес". Зверніть увагу на карантинне дитинознавство від психологині Світлани Ройз.

Якщо Вас жахає вірогідність захворіти раджу прочитати допис психолога-консультанта Світлани Ройз. Наводжу його без перекладу.

"Болеть не стыдно. Со знакомой вчера разбирались с ее паникой при любой информации о вирусе. Попросила ее "рядом со мной" записывать, чего именно она боится. И что именно она делает или может сделать по каждому записанному пункту. Чтоб или подстраховаться, или повлиять на ситуацию. И вот, что оказалось - самый большой ее страх - не заболеть, не  перенести болезнь, а "как к ней будут относиться знакомые, соседи, сотрудники. Что произойдет, если узнают, что я больна". Я ее спросила - скажите, а как бы вы отнеслись к заболевшему соседу?

 - испугалась бы. Разозлилась... Но вы же понимаете,что это от страха. Заперлась бы дома. Потом бы было стыдно. 

- а как позаботились бы о себе?

- потом, когда прошла первая паника, делала бы то же, что и сейчас делаю. Мыла руки, носила бы маску, сидела бы дома. А вы?

- Я бы испугалась. Потом бы из-за закрытой двери взяла бы телефон соседа и просила ко мне обращаться, если нужна помощь или любая поддержка. 

Болеть не стыдно. Страшно. Очень страшно, учитывая все нынешние вводные.  Но не стыдно.  Стыдно ничего не делать, чтоб не заболеть и быть проводником болезни. Болеть - нормально. При всех гигиенических требованиях и нормах - это все же - иммунная лотерея. Любая болезнь не делает нас хуже или лучше. А любая симптоматика только усугубляется чувством вины и страхом. 

Страшно жить в обществе, в котором не можешь позволить себе уязвимость. Знаете, какой самый страшный страх и детей, и взрослых? - доверить кому-то свой страх и быть не принятым, высмеянным, отвергнутым. Невозможно жить все время, создавая иллюзию исключительности, суперсилы и сверхконтроля. На это уходит слишком много ресурсов. 

Я мечтаю об обществе , где - эмпатия - деятельная забота и сочувствие по отношению к тем, кому плохо - естественна. Это ведь про общество "взрослых" людей. Да, к сожалению, сложно быть сочувствующим и понимающим, когда страшно. И много неизвестных. 

Я попросила эту женщину  написать список из людей, мнение которых для нее важно. И подумать, проанализировать, как ей кажется, они бы отнеслись к болезни. И как вообще из того, что ей известно - они реагируют на сложную информацию...  Мы с ней говорили о том, насколько вообще она уязвима к критике, к агрессии... И думали о том, о чем, возможно, нужно позаботиться в случае заражения. 

Она спросила меня: А вы боитесь заболеть? 

- Да. Боюсь. Ещё больше - я боюсь заразить тех, кто сейчас рядом. Поэтому мой карантин строже, чем можно себе даже представить. 

И я точно знаю, что те, кто мне действительно дорог - точно испугаются, возможно, на время даже эмоционально дистанцируются, но точно не будут меня осуждать. Будут поддерживать.  

Это же маркер - кто может выдержать напряжение и находится с нами "рядом", когда сложно... 

Болеть не стыдно!!! Страшно заболеть и бояться просить о помощи или хотя бы рассчитывать на поддержку и сочувствие. 

Но мы же, правда, взрослые, и сможем пройти "коронавирусный"  тест на зрелость и эмпатию?"

Як захистити стосунки у шлюбі під час каррантину? Це тут.

Про взаємостосунки з власними батьками на карантині, якщо ви мешкаєте усі разом, читайте у пості Світлани Ройз. 

Ще топ-5 порад як не з'їхати з глузду під час каранину

8 експрес-технік самозаспокоєння під час стресових ситуацій

Високоефективні техніки заземлення

Також поміркуйте над наступним

Карантин з холодною головою і чому сердитися - це нормально.

Хвилюйтеся спокійно:)