Один з найцінніших ресурсів

 Інститут психології та системної терапії Ресурс MIGIS

Одним із найцінніших ресурсів зараз у нас є радість. Тому радіти треба як ніколи часто й якісно.

Я й досі дивуюся, що хтось відмовляє собі у радощах. Не роблять такого, що дає того задоволення, яке змушує хотіти жити. Дівчата не прикрашають себе, хлопці забороняють собі пустощі, і від того всі хронічно сумні та сурові.

Воно й зрозуміло - коли навколо горе, то які прикраси? які пустощі? Правила трауру в нас глибоко прописані, і ці установки досить міцні. Вони дійсно мають сенс, коли треба відгорювати, коли треба підтримати чиєсь горе.

Але це ні до чого, коли треба постійно напружуватися й напружуватися ефективно. Тут потрібні додаткові емоційні ресурси. І один із них - це радість.

Вона важлива хоча б тому, що саме заради неї ми й живемо. Саме заради неї наші й воюють. Бо навіщо боротися й терпіти, якщо її потім не буде?

А ще вона важлива тим, що дає сили. Так саме, як відпочинок дає сили фізичні, так і радість дає сили емоційні. А вони зараз особливо потрібні. Бо їх вимагає те саме горювання, якого зараз вдосталь, те саме напруження, що змушує відмовлятись від багатьох приємних та звичних речей. І хто зможе якісно порадіти, той зможе якісно відгорювати та потім якісно напружитись.

Звісно, не варто влаштовувати дискотеку на вулиці - це буде блюзнірством, коли поруч прощаються з загиблим. Але радіти можна інакше. Тому ж гарному манікюру чи файній стрижці.

Можна радіти літу з його теплими сонячними днями й зеленню, можна радіти дитячому сміху з двору, можна радіти смачній каві чи добре звареним спагетті. Можна радіти інтимній глибокій розмові з близькою людиною. Я цьому особливо радію.

Дивно - на що раніше я часто й уваги не звертав, зараз набуло для мене неймовірного значення. Я живий, тому, коли можу, радію. Бо потім знову горювати - по старому життю, по старим уявленням, по тому, що поруч горюють. Бо потім знову тривожитись та хвилюватись за країну, за близьких. Бо потім знову напружуватись на роботі.

І коли я бачу радісних людей, то радію за них, і сил у мене на крапельку, але стає більше. А вони потрібні зараз дуже, і я хапаюся за кожну краплю. Те й іншим дуже раджу.

Віталій Жданов