пʼятниця, 3 травня 2024 р.

У пошуку "золотої" середини

 Florence Centre

🤓 Парентифікація 🤓
Коли немовля з’являється на світ, люди, що його народили, стають батьками. Зазвичай це означає, що вони мають піклуватися про дитину, виховувати, обслуговувати, контролювати, допомагати дорослішати і розвиватися. Завдання дитини – дорослішати, розвиватися, долати труднощі та кризи, заручившись підтримкою батьків. Але буває так, що ролі міняються і вже діти ніби стають батьками для своїх батьків. Таке явище має назву парентифікація.
Що може стати причиною зміни ролей? Найчастіше це інфантильна позиція батьків, психологічна незрілість та відсутність емоційної стійкості. Про інші причини виникнення парентифікації читайте у нашій інфографіці.
Чим небезпечна парентифікація? Через надмірну відповідальність можуть виникати тривожні і депресивні стани. Замість того, щоб насолоджуватися дитинством, досліджувати світ, вчитися реалізовувати власні бажання і мати відповідальність за певні вчинки, діти змушені нести великий тягар дорослих обов’язків. Постійно ставлячи на перше місце потреби інших членів сім'ї, вирішуючи дорослі проблеми, дитина втрачає всі переваги дитинства. Виростаючи, вона втрачає здатність радіти життю, розуміти себе – свої бажання, емоції, потреби. На роботі людина намагається для всіх бути ідеальною, жертвує своїми інтересами заради інших та боїться делегувати завдання колегам.
Психотерапевти запевняють, що війна не породжує парентифікацію, а лише посилює та пришвидшує її. Постійний стрес перетворює дорослих на дітей з емоційної точки зору.
Війна небезпечна тим, що може вкорінити цей процес ще на кілька поколінь українських родин, адже діти, які зараз беруть на себе роль батьків, у майбутньому можуть очікувати від своїх малят такої ж моделі стосунків.
«Яйце не може вчити курку, так само як і діти не здатні дати дорослим те, чого поки що не отримали самі. У сімейних системах діє закон ієрархії — кожен повинен мати своє місце. А любов, підтримку, енергію та ресурс ми отримуємо від великого до малого, а не навпаки.» - Катерина Габрієль, психологиня, травмотерапевтка, emdr-спеціалістка.
Під час підготовки допису використано матеріали https://lifehack.co.ua/ та https://vikna.tv/


Немає коментарів:

Дописати коментар