Найпоширеніші міфи та страхи щодо прийому антидепресантів

 Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" - Київська філія

Найпоширеніші міфи та страхи щодо прийому антидепресантів.

Існує кілька поширених міфів та страхів про антидепресанти, які можуть створювати хибне уявлення про їхню ефективність та безпеку, що стає перешкодою вчасно отримати належну допомогу. Давайте розбиратися:

1. «Антидепресанти викликають залежність». Це найпоширеніший міф. Насправді антидепресанти не викликають фізичної залежності, як наркотики або алкоголь. Звідки походить таке уявлення? Якщо різко відмінити прийом, то можуть спостерігатися симптоми відміни. Або приймали менше часу, ніж потрібно і стан повернувся (саме тому приймати потрібно тривало, мінімум 6 місяців з моменту покращення самопочуття). Важливо дотримуватись рекомендацій лікаря щодо тривалості прийому і правил відміни препарату!

2. "Побічні ефекти". Одним з найбільших страхів є можливість побічних ефектів. Антидепресанти можуть викликати такі симптоми, як нудота, головокружіння, посилене серцебиття, збільшення ваги, зменшення ваги, зниження лібідо, безсоння або сонливість. Люди бояться, що ці побічні ефекти можуть бути важкими або тривалими. Насправді, в перші 2 тижні може спостерігатися побічна реакція, але потім вона проходить, або взагалі її може не бути. Лікар постійно моніторить дію ліків і наявність побічних дій, щоб процес лікування був комфортним.

Щодо ваги. Є різні групи, які мають менший чи більший вплив на вагу, але важливо, що поправляються від їжі, а не самого препарату.

3. Ще один страх батьків - "ліки вплинуть на розвиток дитини". Насправді тривожний чи депресивний стан без отримання лікування більше впливають на розвиток і якість життя дитини та сім'ї. Ліки ж не впливають негативно на це.

Ще один з поширених страхів - «Я стану овочем. Мені буде важко думати, концентрувати увагу/вчитися/запамʼятовувати». Ліки не мають такого впливу, навпаки, запобігають, бо сама депресія чи тривожний розлад можуть мати такі симптоми – погіршувати памʼять, увагу, здатність навчатися та бажання щось робити.

4. "Антидепресанти змінюють особистість". Деякі люди бояться, що прийом ліків змінить їхню особистість або емоції. Антидепресанти допомагають нормалізувати рівень нейромедіаторів у мозку, що може покращити настрій, зменшити тривогу та здатність справлятися з емоціями, але вони не змінюють особистість. Звідки таке уявлення походить? Можливо під впливом фільмів, літератури, коли описували людей з психічними розладами в лікарнях, за часів, коли не було ліків чи тільки починали їх відкривати. Насправді особистість може змінити психічний розлад, якщо людина не отримує вчасної ефективної допомоги, а не прийом ліків.

5. "Антидепресанти починають діяти відразу". Є очікування негайного ефекту, але це не так. Зазвичай, поліпшення можна помітити через 2-4 тижні після початку лікування, а повний ефект може проявитися через 6-8 тижнів. На початку прийому (перші 2 тижні) навпаки, може погіршуватися стан, поки ліки розвинуть свою повну дію. Але не у всіх і це точно проходить за 2 тижні. Ваш лікар це враховує і призначає схему прийому, додаткові препарати, щоб мінімізувати вірогідність проявів побічних дій.

6. "Антидепресанти розв'язують всі проблеми". Хоча вони можуть суттєво покращити настрій та емоційний стан, але не вирішать всі проблеми, пов'язані з психічним розладом. Звісно, нам би всім хотілося таку "чарівну пігулку". Ліки зменшують тривогу, стабілізують настрій, допомагають збільшити сили, енергію, щоб мати можливість робити змін в способі життя, режимі сну, роботи/відпочинку. Більш ефективно робити це разом з психотерапевтом. Соціальна підтримка також є важливим компонентом лікуванні.

7. "Антидепресанти можна припинити приймати, коли стає краще". Дехто припиняє прийом щойно відчуває покращення, але це може призвести до повернення депресії, тривожного розладу. Тому й рекомендують продовжувати прийом препаратів протягом мінімум 6 місяців після покращення стану, щоб забезпечити стійкий ефект. Термін прийому визначає лікар, враховуючи індивідуальні особливості, може бути й більше ніж 6 місяців.

8. "Антидепресанти призначають лише для важкої депресії". Це породжує інші переживання: "Якщо вже призначили ліки — значить маю важкий психічний розлад". Звісно, назва цієї групи ліків заплутує, але їх використовують для лікування помірної депресії, тривожних розладів, обсесивно-компульсивного розладу, розладів сну, хронічних больових синдромів, мігрені, синдрому подразненого кишківника.

9. "Якщо призначили ліки, значить, я сам не справився/слабкий". Я часто чую думку від дорослих і батьків підлітків про те, що вони мають справитись самі, без ліків. Тут працює страх, якщо вже раз прийняли, то потім без них не зможуть справлятися. Чому так? В нашому суспільстві уявлення про психічні розлади може бути хибне. Якщо не можна зробити аналізи, обстеження, то й немає такої серйозності. Але є цілий окремий розділ в міжнародній класифікації хворіб для розладів психіки та поведінки. Коли маємо соматичну хворобу, наприклад, зуб болить, запалення легень, нирок, болить шлунок, перелом кінцівки, ми йдемо за допомогою і не думаємо "що я сам не впорався". Ніхто не вибирає мати тривожний чи депресивний розлад, і вони так само потребують медичної допомоги.

10. "Усі антидепресанти однакові". Існує декілька різних груп, і кожна з них діє по-різному та може мати різні побічні ефекти. Лікар підбирає препарат, який найбільше підходить конкретному пацієнту з урахуванням його стану та індивідуальних особливостей.

11. Деякі люди бояться, що антидепресанти не спрацюють або, навпаки, що вони спрацюють занадто добре, що призведе до залежності від них для підтримки нормального емоційного стану. Дійсно, інколи потрібно більше часу, щоб підібрати ліки чи комбінацію ліків. Це залежить від тривалості розладу до звернення за допомогою і тяжкості стану, наявності супутніх порушень

12. "Антидепресанти можна тільки дорослим, а дітям — ні". Насправді сучасні антидепресанти дозволені дітям з 6 річного віку. Бувають тяжкі тривожні й депресивні стани у дітей, коли лише однієї психотерапії недостатньо і треба додавати медикаменти.

Щоб зменшити ці страхи, важливо отримувати достовірну інформацію від медичних фахівців, обговорювати всі можливі побічні ефекти та тривалість лікування, а також звертатися за підтримкою до близьких або груп підтримки. Індивідуальний підхід до лікування і відкритий діалог з лікарем можуть допомогти зменшити тривогу і забезпечити ефективне лікування.

Автор статті: лікар-психіатр Оксана Ведь.