Саморегуляція у дитини

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Саморегуляція - це навичка, яка дає змогу дитині керувати своєю поведінкою, регулювати емоції та реакції. Що краще розвинена саморегуляція, то легше дитина переживає стресові ситуації, легше адаптується до вимог садочка та школи.

Саморегуляція у дитини розвинена недостатньо, якщо вона:

- дуже слабко реагує на подразнення органів чуття (не чує, коли її кличуть; не реагує на дотики, має надто високий больовий поріг);

- має млявий, апатичний, незацікавлений вигляд, перебуває «у своєму світі»;

- зазнає труднощів із регуляцією власної поведінки, емоційних реакцій, легко дратується або плаче у відповідь на ситуацію, що фруструє; зростає кількість істерик, дитина постійно скиглить, вона усім незадоволена і дуже потребує контролю;

- протягом дня частіше, ніж зазвичай, виникають істерики або проблеми з поведінкою;

- дитина «страйкує», не слухається;

- її поведінкові стратегії неефективні;

- неуважна, погано концентрується, погано спить, важко засинає;

- у неї запізнюється розвиток комунікативних і соціальних навичок; їй важко взаємодіяти;

- віддає перевагу гратися на самоті, тому що не хоче або не розуміє, як грати з іншими дітьми

- насилу переносить зміни у звичному графіку, важко перемикатися між завданнями;

- важко взаємодіяти з однолітками, не вміє дружити.

Що можна зробити, щоб поліпшити навичку саморегуляції?

- зверніться до нейропсихолога для опрацювання реакцій дитини на сенсорні подразники;

- використовуйте терапевтичні казки та рольові ігри для того, щоб познайомити дитину з прийнятними моделями поведінки, комунікативними моделями, реакціями тощо;

- працювати над розвитком мовлення дитини.