Навчіть дітей правильно діяти під час пожежі!

 Всеукраїнська Спілка Парамедиків

Навчіть дітей правильно діяти під час пожежі!

Загоряння часто трапляються, коли діти знаходяться вдома самі. Та й навіть якщо дорослі вдома, дитина може щось підпалити, і не сказати про це відразу, боячись, що її покарають. І в результаті невеликий вогонь призведе до великої пожежі

Тому років із 3-4 з дітьми варто починати протипожежну профілактику

Звичайно, важливо вчити їх, що вогонь – це НЕБЕЗПЕЧНО, і що з ним не можна бавитись і грати!

До речі, щоб їм було цікавіше і наочніше, можна подивитись цікаві навчальні мультики від ДСНС.

І обов'язково навчіть дітей:

Втікати туди, де немає диму та вогню (у бік коридору, на вулицю).

Спускатися при цьому можна тільки сходами!

А якщо шлях до коридору відрізаний димом або вогнем:

- втекти треба в найдальшу кімнату,

- закрити двері,

- заткнути дірку під дверима будь-якою тканиною,

- відкрити вікно або вийти на балкон і голосно кликати допомогу.

Звати дорослих:

Батьків, сусідів, зателефонувати мамі, татові, бабусі, покричати у вікно чи навіть кидати з вікна щось м'яке – подушки, м'які іграшки, речі, щоби привернути увагу.

Викликати екстрені служби (101 чи 112)

Дитині важливо цього не боятися!

І не забудьте вивчити з ними вашу домашню адресу та адресу бабусі, якщо дитина там часто буває.

Якщо у будинку/під'їзді є кнопка пожежної сигналізації – натискати на неї.

І якщо поряд є вода - можна намочити будь-яку ганчірку і покласти собі на обличчя, щоб захиститися від диму.

Найкраще такі речі діти запам'ятовують у грі, так що пограйте з ними у “пожежу”, як на відео. Прямо програйте всі кроки – куди бігти, що робити, кого звати, нехай викличе пожежників тощо. Буде і цікаво та пізнавально!

І ще, розкажіть дітям, що при загорянні НЕ МОЖНА:

- Гасити вогонь самому, і особливо - гасити водою олію або електроприлади.

- Стрибати з вікон (якщо ви вище 2 поверху).

– Сховатися у ванну, туалет, комору, шафу, під ліжко, бо її буде складно знайти рятувальникам.

Для тих, хто переживає втрату, або поруч з такою людиною

 Міжнародна асоціація психологів по роботі з горем та тяжкою втратою

«Зробіть мене щасливим».

Втрата близької людини – це надзвичайно складний досвід. Горе від втрати не минає швидко. Іноді ми роками перепроживаємо втрату та пов'язані з нею важкі емоції, а це втомлює і позбавляє ресурсу.

Оскільки жити тривалий час в стані болю й горя надзвичайно важко, іноді ми починаємо пред’являти претензії своєму найближчому оточенню: «Чому ви не зробите щось, щоб мені стало легше?».

Насправді стан щастя має йти з середини, тож як би не було важко переживати втрату, не варто очікувати, що хтось знов подарує вам щастя та радісні емоції. Ніхто, крім нас самих, не може зробити нас щасливими.

Люди, що втратили найближчих та найрідніших, часто надовго втрачають здатність відчувати позитивні емоції. Вони не дозволяють собі помічати щось хороше та радіти: «Як я можу радіти? Як мені може знов бути добре і затишно, коли найважливішої для мене людини більше немає поруч?» Вони почуваються винними за свою радість та навіть за те, що знову хочуть радіти.

Коли ми переживаємо горе та втрату, перед нами постає надзвичайно складна задача – нам треба прийняти реальність, прийняти втрату.

Але якщо на цьому шляху прийняття ви почнете спочатку, тобто з прийняття себе та власного життя, з розуміння того, що ви, як біологічний організм, потребуєте їжі, сну, фізичної активності, вам буде легше прийняти і факт втрати, і ваші сьогоднішні реалії. До того ж з часом ви зрозумієте і те, що радіти та отримувати позитивні емоції – це теж важлива потреба.

Здатності радіти, помічати та робити для себе щось, що хоч на хвилинку, але змусить посміхнутись, можна навчитися знову. Ми маємо самі починати шукати маленькі промінчики радості у своєму житті, в кожному дні, вчитися робити для себе тут і зараз те, що в наших силах, щоб знов відчути смак життя.

Це почне виходити не одразу, адже після втрати близької людини в нашому житті ще так багато горя й болю. І навряд чи це допоможе їх позбутися.

Але це зігріє вас і ви знову почнете піклуватися про себе, своє тіло, простір навколо і з часом зможете повернутися до більш наповненого життя, в якому знов є місце радості та щастю.

Лариса Рибик

Важливість розвитку дрібної моторики

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Дрібна моторика - це здатність виконувати точні та дрібні рухи руками. Розвиток дрібної моторики дуже тісно пов'язаний із розвитком мовлення.

Під час виконання дрібних рухів пальцями рук відбувається тиск на кінчики пальців, що працюють, і в кору головного мозку спрямовуються сигнали, які активізують клітини кори головного мозку, що відповідають за формування мовлення дитини.

Пальчикова гімнастика

Ігри з мотузочками, шнурками, стрічками

Різноманітні нанизування. Можна нанизувати все - ґудзики, намисто, ріжки макарони та ін.

Вправи з масажним м'ячем

Пальчиковий театр

Ігри з конструктором, мозаїкою, пазлами

Пластилінографія

Ігри з рахунковими паличками

Малювання пальчиками, долонею

Ігри з предметами домашнього вжитку:

з макаронними виробами, з крупою

з прищіпками

з гумками, намистом, шпильками

Ігри з піском і водою

Важливо!

Займаючись із дитиною, намагайтеся, щоб їй було цікаво. Варіантів розвивальних занять, ігор та іграшок існує безліч, ви обов'язково підберете щось їй до вподоби.

Не затягуйте заняття. У ранньому віці діти ще не вміють довго зосереджуватися на одному предметі. Краще зупинитися, щойно ви помітите, що малюк втомився, і переключити його увагу на інше заняття.

Краще кілька коротких занять, ніж одне довге. Постійність і регулярність - ось ключ до успіху. Вони виробляють у дитини звичку вчитися, не кидати справу на півдорозі.

Грайте разом із дитиною! У перші три роки життя батьки - найважливіші люди в житті людини. Виявляючи інтерес до її занять, беручи в них участь, ви підвищуєте їхню цінність і важливість для малюка.

Дрібна моторика - не єдиний метод, що стимулює мовленнєвий і когнітивний розвиток дитини, але його внесок без сумніву є дуже вагомим. Ігри та цілеспрямовані заняття обов'язково принесуть користь і успіх вашій дитині!

Шевченкові дні

 

Пам'ятка "Як себе заспокоювати та піклуватися про себе в складних життєвих обставинах" від Ольги Гаркавець

 Институт практической психологии Ольги Гаркавец

Пам'ятка "Як себе заспокоювати та піклуватися про себе в складних життєвих обставинах" від Ольги Гаркавець

Дотримуйтеся режиму. Режим дає відчуття стабільності та контролю власного життя.

Обмежити перегляд новин.

Висипайтеся. Не дивіться і не читайте новини за 1 годину до сну. Удень можна досипати

Прокидайтеся повільно: повільно розплющте очі, потягніться, вмийтеся, зробіть плавну легку зарядку (не повноцінне тренування!), не хапайтеся відразу за телефон.

Дихайте свіжим повітрям, дивіться на природу. Хоча б на балконі. Слухайте спів птахів. Можна поставити аудіо зі звуками природи.

Повноцінне харчування. Готуйте з любов'ю - те, що ви любите, що любить ваша сім'я. Готуйте разом. Не беріть за стіл телефон/планшет! Їжте повільно, відчувайте смак, відзначайте відчуття насичення.

Робіть дихальні вправи. Найпростіше: усамітніться, поставте таймер на 1 хвилину, протягом хвилини ви просто слухаєте своє дихання. Так робіть 3-4 рази на день.

Арт-терапевтичні практики (обирайте те, що підходить саме вам):

- антистрес-розмальовки,

- намалюйте на аркуші коло (обведіть тарілку) і намалюйте щось у колі (коло дає відчуття захищеності, опори),

- обведіть на аркуші свої долоні, розфарбуйте їх (дає відчуття заземлення, опори, підтримки). Можна малювати на руці та ставити відбитки.

- малювання на великих форматах (шпалери, ватман). Малюйте все, що спаде вам на думку: обводьте або ставте відбитки руками й ногами, дайте свободу вашим рухам, як рука захоче, так і малює, до якого кольору потягнеться, такий і бере.

Знайдіть час для спілкування з близькими на непобутові теми:

- подивіться разом фільм,

- дістаньте фотоальбом, згадуйте різні моменти, насичуйтеся звідти ресурсом,

- перегляд відео з вашого спільного життя (весілля, відпочинок, подорожі)

- спільна творчість: зліпити пельмені, спекти печиво, намалювати спільну картину.

Подбайте про себе, як про найдорожчу для себе людину! Подивіться навколо себе, згадайте, що з доступного зараз може приносити вам задоволення і розслаблення. Приділіть цьому хоча б мінімальний час.

Бережіть себе! Дихайте! Живіть!

Як підтримати близкість у родині

 Світлана Ройз 

Про вітання - прощання та "благословіння близькістю". Найчастіше зараз я ношу саме цю прикрасу. Якось побачила, що коли хтось знаходиться в цей момент поруч, він/вона віддзеркалюється в цьому сердечку. Іноді так і кажу: "бачиш, ти у мене в серці". Я створюю багато практик для того, щоб дітям і дорослим було легше проявити близькість. Раніше робила це, щоб допомогти налаштуватись один на одного, а зараз все це стає ще більш важливими "терапевтичними інструментами". Бо тільки поруч з надійними близькими, ми відновлюємося і можемо впоратись з навантаженням стресом. А ще - ми ж ніколи не знаємо, коли наша близькість для дітей стане пам'яттю.

Для мене зараз найважливіші миті доби - пробудження, прощання та вітання з донькою перед школою, чи прощання з сином перед від'їздом з села, прощання перед сном. (Я не кажу про моменти контакту з чоловіком). Саме ці "миті" дають можливість закарбувати в дітях це відчуття - "ти у мене в серці. Щоб не відбувалося, я з тобою". Напевно, пращури назвали б таки миті благословінням. А прагматичною мовою - це інструменти зміцнення прив'язаності.

доньку будить вранці дзвоник тата, (коли у нього є можливість).

і мої слова: "доброго ранку, Щастя".

Під час війни найчастіше я заплітаю їй два хвостики, чи дві косички. І нагадую: це як тато і я завжди за тобою і з тобою"

Для сина у мене є особливий поцілунок - в плече. (я тільки до плеча і можу дотягтись. І коли цілую, наче передаю силу його вже чоловічим плечам)

Іноді вдома ми обираємо на прощання картку з "Обійманців" і це завжди викликає усмішку (бо обійми китів, рибок, мишачі обіймишки чи обіймурки котиків не можуть же не викликати усмішки). (Завантажити їх можна тут https://bit.ly/3VbNZqR )

Я залишаю "видимі сліди" - щось малюю на дзеркалі, щоб діти, особливо якщо без мене збираються, це побачили. Коли їду раніше, ніж донька прокинеться, обов'язково пишу записку - щоб залишити відчуття своєї присутності.

А на двері я намалювала наш таємний символ - я розповіла дітям, що хочу, щоб на двері був знак саме мого "благословіння". Доброго побажання у всіх дорогах. Запитала у них, що це може бути, вони самі обрали малюнок.

Щоб не відбувалося, навіть коли ображені один на одного, перед сном ми миримось.

І перед дверима школи я намагаюсь прощатись і зустрічати дитину, без поспіху. (Нагадую собі про це) Майже підлітка іноді вже каже - мама, ну що ти. Але "обіймурки" чи "пташині обійми" поки приймає.

Наша "зовнішня" присутність дає внутрішнє відчуття наповненості. Ось це відчуття - "ти у мене в серці, а я у тебе" - дає можливість дітям та дорослим витримати розлуку.

Які у вас є "ритуали близькості", якими можна поділитись?

Обіймаю, Родино як хочу більше відчуття близькості і менше розлук. І як хочу Перемоги