Як стабілізуватися після масованого обстрілу та важких новин

 Florence Centre

Як стабілізуватися після масованого обстрілу та важких новин

Після масованих обстрілів, повідомлень про загиблих і постраждалих нормально відчувати страх, тривогу, злість, безсилля, провину, оніміння або навіть відсутність будь-яких емоцій. Так психіка реагує на надзвичайний стрес.

Що можна зробити для себе?

1. Подбайте про фізичну безпеку.

Переконайтеся, що небезпека минула, повідомте рідним, що ви в безпеці, якщо є така можливість.

2. Зверніть увагу на тіло.

- Зробіть кілька повільних вдихів і довших видихів.

- Випийте води.

- Якщо відчуваєте сильне напруження - трохи походіть, потягніться, струсіть руками, розімніть плечі.

3. Поверніться в "тут і тепер".

Озирніться навколо та назвіть:

- 5 предметів, які бачите;

- 4 звуки, які чуєте;

- 3 речі, яких можете торкнутися;

- 2 запахи або відчуття;

- 1 повільний вдих і видих.

Це допомагає мозку переключитися з режиму загрози на сприйняття реальності.

4. Обмежте потік новин.

Не потрібно безперервно оновлювати стрічку. Оберіть кілька надійних джерел інформації та перевіряйте новини у визначений час. Постійне читання нових повідомлень не робить нас більш захищеними, але посилює виснаження.

5. Не залишайтеся наодинці зі своїми переживаннями.

Поговоріть із людиною, якій довіряєте. Навіть прості слова: «Мені зараз страшно», «Я дуже засмучений(а)» можуть зменшити внутрішню напругу.

6. Дозвольте собі сумувати.

Якщо ви плачете, відчуваєте біль чи безсилля через загиблих - це природна людська реакція. Не потрібно змушувати себе «триматися» будь-якою ціною.

7. Робіть маленькі звичні справи.

Поїсти, прийняти душ, заварити чай, вигуляти собаку, прибрати кімнату. Звичайні дії повертають відчуття опори та контролю.

8. Якщо є сили - допоможіть.

Донат, волонтерство, допомога сусідам чи знайомим можуть повернути відчуття, що ви не безсилі.

Якщо поруч дитина

Діти уважно спостерігають за дорослими. Не приховуйте емоції повністю, але покажіть, що з ними можна впоратися.

Можна сказати:

- «Мені теж страшно і сумно. Але зараз ми в безпеці, і ми разом.»

- «Ти можеш ставити будь-які запитання.»

- «Те, що ти зараз відчуваєш, — нормально.»

Найбільше дитину заспокоює спокійна присутність дорослого.

Коли варто звернутися по допомогу?

Зверніться до психолога або психотерапевта, якщо протягом кількох тижнів:

- тривога не зменшується;

- майже неможливо спати або їсти;

- постійно повертаються страшні спогади;

- виникають панічні атаки;

- нічого не приносить полегшення;

- з'являються думки про те, що життя втратило сенс.

Піклуючись про себе, ви не стаєте байдужими до чужого горя. Навпаки, зберігаючи власні сили, ви можете підтримувати близьких, приймати виважені рішення та допомагати там, де це можливо.

Бережіть себе. У часи війни турбота про власний психологічний стан — це не слабкість, а необхідний ресурс для життя.