На одному диханні послухала цю лекцію Olena Nagorna
Вона про те, як сформувати психологічні ресурси родинам зниклих безвісти і тих, хто у російському полоні.
Але вона потрібна усім (власне, у багатьох з нас насправді немає таких випробувань, як у родин зниклих безвісти і тих, хто в полоні, - тим більше послухати це точно буде корисно).
Я тут лишу малесенький конспект (лінк на саму лекцію, звісно, даю).
- віра у свою родину;
- віра в Україну;
- віра в бога;
- віра у власну силу;
- планування майбутнього.
Трохи нижче за пріоритетністю: спогади про минуле; усвідомлення полону як частини служби; усвідомлення себе як воїна.
Зрозуміло, що це не соціологія, це дані на основі її практичної роботи зі звільненими з полону. Однак віра (в екзистенційному сенсі) і орієнтація на майбутнє тут чітко простежується.
Воно складається із:
- психофізіологічної компоненти (здатність витримувати напругу, автономність нервової системи у відповідь на виклики, соматична витривалість тощо),
- когнітивних спроможностей (рефлексія, самоусвідомлення, критичне мислення, здатність до усвідомленого вибору та довготривалої концентрації на екзистенційних цілях),
- морально-етичної складової (моральна незламність, стабільність переконань, вірність ідеалам, внутрішній моральний компас, здатність до етичного опору деструкції),
- і духовної складової (опертя на сенс, вищий за утилітарні потреби, здатність до молитви/медитації/служіння як форм смислотворення тощо).
Загалом ці механізми працюють і в інших ситуаціях випробувань.
"Те, що допомогло нам вижити, допоможе нам і жити. І це стосується не тільки тих, хто був у полоні, це стосується кожного з нас.
Бо дуже важливо зрозуміти, заради чого ти живеш, заради кого ти живеш. Заради кого ти тут виживаєш і що ти потім будеш з цим робити".

Немає коментарів:
Дописати коментар