Чому режим дня — це не примха, а необхідність для розвитку мозку дитини

 Дитячий психолог

«ВІН ЩЕ ВСТИГНЕ ВИСПАТИСЯ…» Чому режим дня — це не примха, а необхідність для розвитку мозку дитини

Останнім часом усе частіше можна побачити одну й ту саму картину. На годиннику вже 23:00–23:30, більшість давно спить, а у дворі ще бігають діти. За голосами та сміхом зрозуміло, що це дошкільнята.

Для багатьох дорослих це здається звичайною ситуацією.

«Нічого страшного.»

«Дитина все одно виспиться завтра.»

«У дитинстві ми теж гуляли допізна.»

Але дитячий мозок працює зовсім за іншими законами. Режим потрібен не тому, що так "правильно". Часто батьки сприймають режим як правило, яке придумали вихователі чи лікарі. Насправді режим дня потрібен насамперед мозку дитини.Саме вночі відбуваються процеси, які неможливо компенсувати денним сном:

- мозок "обробляє" інформацію, отриману за день;

- формуються нові нейронні зв'язки;

- закріплюються знання та навички;

- відновлюється нервова система;

- активно виробляється гормон росту;

- регулюється робота імунної та ендокринної систем.

Коли дитина замість сну отримує активні ігри, яскраві емоції та фізичне навантаження, нервова система продовжує працювати тоді, коли вже повинна переходити у режим відновлення.

«Але моя дитина не виглядає втомленою». Це одна з найпоширеніших помилок.

Перевтомлена дитина дуже часто не стає сонливою. Навпаки.

Вона може:

- бігати ще активніше;

- голосно сміятися;

- кричати;

- пустувати;

- не слухатися;

- виглядати надто збудженою.

Батькам здається, що енергії ще багато. Насправді це може бути ознакою перевтоми нервової системи. Наслідки накопичуються непомітно. Одна пізня прогулянка навряд чи завдасть шкоди.

Але якщо це стає звичкою, можуть поступово з'являтися:

- швидка втомлюваність;

- дратівливість;

- плаксивість;

- труднощі з концентрацією уваги;

- складнощі із запам'ятовуванням;

- імпульсивність;

- часті істерики;

- погіршення самоконтролю;

- ослаблення імунітету.

Іноді батьки шукають причину у характері дитини або навіть підозрюють серйозні порушення розвитку, хоча частково проблема може бути пов'язана з хронічним недосипанням.

Сон — це така ж потреба, як їжа. Ми не говоримо: «Сьогодні не будемо годувати дитину — нічого страшного.».

Чому ж тоді іноді легко жертвуємо сном?

Для дошкільника якісний сон — це не розкіш і не «вільний час», а одна з головних умов здорового розвитку мозку, емоційної стабільності та навчання.

Що можуть зробити батьки?

Намагайтеся, щоб дошкільник лягав спати приблизно в один і той самий час.

За 1–2 години до сну зменшуйте активні ігри, гучні розваги та використання гаджетів.

Створіть вечірній ритуал: купання, читання книги, спокійна розмова, обійми.

Режим потрібен не для зручності дорослих, а для здорового розвитку нервової системи дитини.

Дитинство — це не лише час для ігор. Це період, коли мозок росте, дозріває і щодня виконує колосальну роботу. І саме сон є тією частиною доби, коли ця робота продовжується найактивніше.

Тому, коли пізно ввечері ми бачимо дошкільнят, які ще граються у дворі, варто замислитися не про те, «як весело їм зараз», а про те, чи отримає їхній мозок сьогодні достатньо часу для відновлення.

Адже здоровий сон сьогодні — це краща увага, пам'ять, емоційна стійкість і міцніше здоров'я завтра.