МГО «Дитина з майбутнім»⎪INGO Foundation «Child with a future»
Нещодавно користувач Reddit, батько 14-річної невербальної аутичної дівчини з високими потребами в підтримці, підняв тему тяжкої самоушкоджувальної поведінки. Він розповів, що донька протягом тривалого часу б’є себе по голові та вдаряється головою об поверхні, а також звернувся до аутичних дорослих із проханням поділитися власним досвідом таких станів. Подібні обговорення регулярно з’являються в аутичній спільноті та серед батьків.
Ми бачимо інтерес до цієї теми, тому хочемо докладніше розібратися, що наука знає про аутоагресивну поведінку при аутизмі та чому пошук її причин потребує уважного аналізу кожної конкретної ситуації.
У дослідженнях для таких проявів часто використовують термін self-injurious behaviour, або самоушкоджувальна поведінка. До неї можуть належати удари головою, укуси рук, удари по собі, розчісування шкіри, висмикування волосся та інші повторювані дії, які призводять до фізичного ушкодження. Дослідження також розмежовують різні типи самоушкоджувальної поведінки, оскільки їхні механізми та контекст можуть відрізнятися. Метааналіз 37 досліджень, що охопив понад 14 тисяч аутичних людей, оцінив загальну поширеність самоушкоджувальної поведінки приблизно у 42%. Автори водночас наголошують на значній різниці між результатами окремих досліджень, яка залежить від віку учасників, способу збору даних та критеріїв оцінювання.
Наталія Стручек, директорка дитсадка для дітей з особливостями розвитку «Дитина з майбутнім», пояснює, що в роботі з такими проявами важливо дивитися ширше за саму дію:
«Коли дитина б’є себе, кусає руки або розчісує шкіру, дорослим важливо побачити за цим сигнал. Це може бути біль, перевантаження, страх, неможливість повідомити про потребу або спосіб зняти напругу, з якою дитина вже не справляється. Якщо ми реагуємо лише на саму дію, ми можемо пропустити причину, через яку вона виникає».
У соціальних мережах аутоагресію описують переліком очевидних проявів: розчісування шкіри, щипання себе, укуси губ чи щік, здирання кірочок з ран, висмикування волосся або брів. Такі дії справді можуть бути формами самоушкоджувальної поведінки, якщо вони повторюються, пов’язані з напругою та призводять до травмування.
Поруч із цим у публічних обговореннях згадують і менш очевидні ситуації: працювати під час хвороби, систематично позбавляти себе відпочинку, терпіти фізичний дискомфорт, носити тісний одяг або взуття, приймати занадто гарячий душ, їсти чи пити дуже гаряче, ігнорувати холод, голод, втому або потребу піти в туалет. Також до таких прикладів іноді відносять переїдання, виснажливі тренування, нічну роботу, регулярне вживання алкоголю, куріння, енергетики, жорсткі дієти, прокрастинацію або нездатність сказати «ні».
Важливо звертати увагу на поведінку, яка повторюється, завдає фізичної шкоди, виснажує або поступово погіршує якість життя. Якщо людина регулярно травмує себе, ігнорує біль та базові потреби або доводить себе до виснаження, варто звернутися до лікаря чи профільного фахівця, щоб разом з’ясувати причини та підібрати відповідну допомогу. Чим раніше вдається зрозуміти, що запускає або підтримує таку поведінку, тим більше можливостей знайти безпечні способи впоратися з напругою та дискомфортом.
А з якими проявами стикалися ви або ваша дитина? Що допомагає вам із ними справлятися?
Немає коментарів:
Дописати коментар